Ніасці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніасці
Ono Niha
Tari Perang Nias.jpg
Кількість 1 041 925 (2010, перепис)[1]
Ареал Індонезія Індонезія: провінція Північна Суматра
Раса південні монголоїди
Близькі до: ментавайці, сималурці, батаки
Мова ніаська
Релігія християнство

Ніа́сці (власна назва оно-ніга, індонез. Suku Nias) — народ в Індонезії, на острові Ніас. Належать до аборигенного населення Західної Індонезії.

Чисельність за даними перепису населення 2010 року становила 1 041 925 осіб, з них 911 820 осіб у провінції Північна Суматра, до складу якої входить острів Ніас[1].

Говорять ніаською мовою, що належить до північносуматранської групи малайсько-полінезійських мов австронезійської сім'ї.

За релігією ніасці — переважно християни, більшість — лютерани.

Господарство[ред. | ред. код]

Основу господарства становить ручне землеробство. Вирощують суходільний рис, кукурудзу, бульби, коренеплоди, банани, фруктові дерева. У XX ст. почали також культивувати поливний рис. Основною технічною культурою є кокосова пальма; копру експортують.

Місцеве тваринництво спеціалізується на розведенні свиней. Рибальство і мисливство відіграють допоміжну роль. Розвинені ковальство, ювелірне ремесло, гончарство, виготовлення тапи (тканина із лубу), ткацтво, плетення, різьблення по дереву та каменю.

Побут[ред. | ред. код]

Ніаські поселення мають лінійне планування. Вони можуть налічувати до 100 хат, поставлених у два ряди з вимощеним каменем майданчиком між ними. У минулому село оточували кам'яною стіною.

Хати мають каркасно-стовпову конструкцію, їх ставлять на палях висотою до 2 метрів. Дах може сягати висоти 10 метрів, його криють дранкою з черешків сагової пальми. У плані жило в південних та центральних районах острова прямокутне, на півночі — овальне або кругле.

Традиційна ніаська хата.

Все більше поширюється наземне житло загальноіндонезійського типу.

Традиційний одяг ніасці виготовляють із тапи. Чоловіки носять каїн (шматок полотна, який вдягають у вигляді спідниці), пов'язку на стегнах (традиційний мисливський і святковий одяг), куртку. Жінки вдягають каїн і баджу. Сучасний одяг не відрізняється від одягу решти народів Індонезії.

Основу раціону становить варений рис з приправами, овочі, фрукти. Поширене жування бетелю.

Суспільство[ред. | ред. код]

Основною одиницею ніаського суспільства є сільська громад (банува), що складається з локалізованих патрилінійних родів (мадо). Існує кільцевий зв'язок між родами, сорорат, але левірат заборонений.

Сім'я мала; полігінія щезла після прийняття християнства на початку XX ст.

Існує поділ суспільства на три соціальні ранги: шляхта (сіулу), вільні члени громади (сато) та потомки рабів.

Культурні традиції[ред. | ред. код]

Розвинені народні танці, речитативне виконання міфів та генеалогій, спортивні та інші ігри.

Збереглася традиція спорудження в селах мегалітичних монолітів, кам'яних стін, дольменів.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]