Нібіру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фото V838 Єдинорога, яке часто вважається зображенням Нібіру

Нібі́ру — міфічна планета в міфології давніх вавилонян; міфічна планета Сонячної системи в сучасній масовій культурі. Часто ототожнюється з «планетою X» — гіпотетичною планетою або коричневим карликом за орбітою Плутона. Ідея про Нібіру була популяризована Захарією Сітчиним, в паранаукових дослідженнях якого планета має дуже витягнуту еліптичну орбіту, внаслідок чого її період обертання навколо Сонця може становити 3600 років, а її наближення до Землі спричиняє катаклізми планетарного масштабу[1].

Нібіру в міфології[ред.ред. код]

В міфології давніх вавилонян Нібіру (Неберу) називалася планета Юпітер (іноді Меркурій), бог Мардук та створена ним зірка. Як Юпітер і окрема зірка Нібіру керувала рухом інших зірок по небу. Саме слово «нібіру» означало перетин як місце і дію. Попри твердження представників неакадемічної науки, планета Нібіру ніколи не описувалася як місце життя яких-небудь істот[2].

Нібіру в паранауці[ред.ред. код]

У 1976 році вийшла книга Захарії Сітчина «Дванадцята планета», в якій він, спираючись на оригінальний іудейський текст Старого Завіту, тексти аккадських («Енума Еліш») і шумерських міфів, доводив існування Нібіру. За його трактуванням шумерської космології, після зіткнення Нібіру з планетою Тіамат сформувалися Земля, Місяць та пояс астероїдів і комет. Проте Нібіру вціліла, а її населення, зване аннунаками, за допомогою генної інженерії створило людей, схрестивши свій вид з Homo erectus. Метою цього Сітчин називав отримання дешевої робочої сили для добування золота, що потрібне аннунакам для їхніх технологій[3]. За розрахунками Захарії Сітчина, Нібіру мала наблизитися до Землі на найкоротшу відстань 21 грудня 2012 року[1].

Ідеї Сітчина неодноразово перетрактовувалися іншими представникаим неакадемічної науки та езотеричних вчень. В поєднанні з ідеєю про світову катастрофу в 2012 році, Нібіру розглядалася як ініціатор «очищення» Землі чи всієї Сонячної системи від зла і ознака нового етапу духовного розвитку людства. «Очищення» передбачалося у формі глобальної катастрофи, вивержень вулканів, приходу потойбічних істот[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Sitchin, Zecharia (2015-09-17). The Anunnaki Chronicles: A Zecharia Sitchin Reader (en). Inner Traditions / Bear & Co. ISBN 9781591432302. 
  2. S. Heiser, Michael. The Myth of a Sumerian 12th Planet: “Nibiru” According to the Cuneiform Sources. Sitchin is wrong. 
  3. Sitchin, Zecharia (1991-05-01). The 12th Planet (en). Inner Traditions / Bear & Co. ISBN 9781591439196. 
  4. The Myth of Nibiru and the End of the World in 2012 - CSI. www.csicop.org. Процитовано 2015-09-29. 

Посилання[ред.ред. код]