Ніжинський Вацлав Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніжинський Вацлав Хомич
Nijinsky (1890-1950) photographed at Krasnoe Selo, summer 1907.jpg
Вацлав Ніжинський, 1907
Народився 12 березня 1889(1889-03-12)
Київ, Украина
Помер 11 квітня 1950(1950-04-11) (61 рік)
Лондон, Велика Британія
Поховання Цвинтар Монмартр
Громадянство Україна
Національність поляк
Діяльність артист балету, балетмейстер

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ва́цлав Ніжи́нський (пол. Wacław Niżyński, 12 березня 1889, Київ11 квітня 1950, Лондон, Велика Британія) — український артист балету польського походження, видатний танцівник і хореограф зірковоі трупи Сергія Дягілєва.

Життєпис[ред.ред. код]

Фігури Вацлава та Броніслави Ніжинських, скульптор Г. Єршов встановлено у Великому театрі у Варшаві

Народився в родині мандрівних танцівників. Батьки — Томаш (Хома, пол. Tomasz Niżyński) та Елеонора Ніжинські — були випускниками Варшавської балетної школи й у молодості виступали у Варшавській опері. Балетмейстер Хома Ніжинський був одним з найкращих виконавців і постановників українських танців, разом з Марком Кропивницьким в опері «Катерина» блискуче поставив танець «Козак», який органічно вплітався в дію спектаклю завдяки оранжувальній обробці народної основи.[1]

Навчався у Петербурзькому театральному училищі.

З 1913 жив у Західній Європі: провідний танцюрист і балетмейстер «Російських сезонів» у Парижі й Лондоні, балетної трупи Сергія Дягілєва, власної трупи в Лондоні.

Критики називали його «восьмим дивом світу», найвище оцінюючи його талант танцівника.

Його партнершами були Матільда Кшесінська й Анна Павлова.

«Він спростував всі закони рівноваги й перевернув їх з ніг на голову, він нагадує намальовану на стелі людську постать, він легко почуває себе в повітряному просторі…» — писав про Ніжинського французький сюрреаліст Жан Кокто.

Найвидатніші балети з участю Вацлава Ніжинського: «Весна священна» та «Полудень одного фавна».

Молодшою сестрою Вацлава була Броніслава Ніжинська — теж танцівниця та хореограф, що брала участь в Російських сезонах Дягілева.[2]. У 1919 році вона відкрила в Києві власну балетну студію, що отримала назву «Школа руху». Її філософія навчання була зосереджена на підготовці танцюристів для роботи з такими хореографами, як її брат. Серед учнів Броніслави Ніжинської був видатний український балетний танцівник та хореограф Сергій Лифар.

У 1913 році Вацлав Ніжинський одружився з угорською танцівницею Ромолою де Пульскі (20 лютого 1891 - 8 червня 1978). Її мати була відомою актрисою, а батько був засновником і першим директором Угорської національної галереї. У шлюбі з Ромолою у танцюриста народилися дочки Кіра і Тамара.

Старша дочка Ніжинського Кіра (19 червня 1913 - 1 вересня 1998) була артисткою балету, вийшла заміж за українського диригента Ігоря Маркевича, брата віолончеліста Дмитра Маркевича і праправнука українського історика Миколи Маркевича. В 1936 році у них народився син на ім'я Вацлав, та шлюб закінчився розлученням. Пізніше Кіра емігрувала до США, оселившись в Сан-Франциско.

Його друга дочка, Тамара Ніжинська, була актрисою театру ляльок в Угорщині. Після подій 1956-го року з дочкою Кінгою поїхала в Монреаль і заснувала там ляльковий театр. Потім переїхала в Фенікс (США), де працювала бібліотекарем. Пішовши на пенсію, заснувала Фонд Вацлава і Ромоли Ніжинських, присвятивши себе поширенню творчої спадщини батька. Внучка Ніжинського, Кінга, була вчителькою музики, керувала хором і протягом 40 років була органістом при церкві. Виступає на сцені з моноспектаклем «Мадам Ніжинські: одружена з богом» - про свою бабусю Ромолу. Написала книгу про гастрольний тур Вацлава Ніжинського 1916-1917 років.

Вацлаву та Броніславі Ніжинським — видатним танцюристам ХХ століття присвячена скульптурна композиція, створена Геннадієм Єршовим у 2011 році, в 100 річницю заснування Російського балету Сергія Дягілєва. Бронзові постаті в ролі фавна та німфи встановлено у Великому Театрі у Варшаві.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]