Ніжинський трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніжинський трамвай
Країна Україна Україна
Місто Ніжин
Дата відкриття 1915
Дата закриття 1927
Кількість маршрутів 1
Тип живлення кінна тяга
Ширина колії 1524 мм
Кількість трамвайних депо 1


Ніжинський трамвай – система міського вузькоколійного залізничного транспорту, що функціонувала в Ніжині у 1915 – 1927 рр. Офіційні назви «Ніжинська військово-польова кінна залізниця», «Ніжинська міська залізниця». Через використання переважно кінної тяги називалася містянами «конкою».

Будівництво лінії[ред.ред. код]

Монтажні й будівельні роботи були виконані групою військовослужбовців 1-го запасного залізничного батальйону на чолі з прапорщиком Міончинським. Поспіхом, протягом кількох тижнів вересня 1915 р., містом прокладалася військово-польова кінна залізниця. Її початковим головним призначенням було перевезення поранених від залізничного вокзалу до розкиданих містом 4-х відділів шпиталю.

Маршрути[ред.ред. код]

Маршрути руху ніжинського трамваю неодноразово змінювалися в залежності від еволюції її призначення.

1915 – 1918 рр. – головний маршрут проходив від залізничного вокзалу до відділу №1 шпиталю за маршрутом: вул. Київська – вул. Набережна – Ліцейський міст – вул. Чернігівська – вул. Редькінська – вул. Московська. У 1918 р. із завершенням І Світової війни колія була демонтована. Міською владою був розроблений проект будівництва електричного трамваю, який в умовах революції так і не був реалізований.

1922 – 1927 рр. – головний маршрут проходив від залізничного вокзалу до міського базару за маршрутом: вул. Київська – вул. Набережна до мосту на вул. Московській. Ініціатором відновлення ніжинського трамваю був міський воєнний комісар Макаренко, який для отримання коштів на утримання розквартированих у місті військових частин, організував вантажні й пасажирські перевезення. Увесь маршрут був поділений на дві ділянки. За проїзд кожної пасажир мав у 1924 р. сплатити по 10 коп. Цього ж року кількість зупинок була збільшена із 5 до 9.

Окрім вказаних головних маршрутів прокладалися допоміжні (так звані «тупики»). Лише до артилерійського складу, що розташовувався поруч із залізничним вокзалом, було прокладено щонайменше 3 гілки колії. Загальна довжина колії станом на 1918 р. становила понад 7 верст, з яких 5 припадало на головний маршрут.

Рухомий склад[ред.ред. код]

Ніжинський трамвай у 1915 р. мав 30 критих вагонеток для перевезення поранених. До 1922 р. в депо залишилося лише 8 вантажних та 2 пасажирські вагонетки. Кожен нормальний потяг складався із 2 з’єднаних між собою вагонеток, які урухомлювалися парою коней. У липні 1924 р. була зроблена спроба моторизації ніжинського трамваю. Один з вантажних потягів був обладнаний зношеним двигуном внутрішнього згорання «Reno», який вийшов з ладу в листопаді того ж року й залишився не відремонтованим.

Закриття[ред.ред. код]

Ніжинський трамвай мав низьку ефективність й створював низку труднощів для розвитку транспортної інфраструктури міста:

  1. обладнання трамваю вже на момент будівництва мало значну ступінь зношеності;
  2. колія не була заглиблена на рівень дорожнього полотна й затримувала рух стічних вод;
  3. через снігові замети рух трамваю на зимовий період припинявся;
  4. прокладена головним вулицями міста колія псувала благоустрій та зовнішній вигляд міста;
  5. незручний спосіб урухомлення потягів кіньми (обабіч, а не попереду вагонів) заважав нормальному руху гужового транспорту.

Остаточно доля ніжинського трамваю вирішилася у 1925 р., коли в місті були організовано автобусні пасажирські перевезення. Конка протягом наступних двох років використовувалася лише для вантажних перевезень. Через відсутність з’єднання із пакгаузами залізничної станції, вона не витримала конкуренції з боку візників й була остаточно демонтована.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Електротранспорт України: Енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ: Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с.: іл., схеми. — ISBN 978-966-2321-11-1.
  • Москаленко Ю. Ніжинська кінна залізниця // Під прапором Леніна. – 1986. - № 178. – 1 листопада. – С.3.
  • Потапенко М. Корпус документів до історії воєнно-польової кінної залізниці в Ніжині (1915 – 1918 рр.) // Ніжинська старовина. – Ніжин, 2014. – Вип. 17(20). – С. 94–110.
  • Потапенко М. Ніжинська міська залізниця (1915 – 1927 рр.) // Матеріали 14-ї Всеукраїнської конференції «Актуальні питання історії науки і техніки». – Київ – Львів, 2015. – С.335 – 338.