Нікейсько-Царгородський Символ віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отці Першого вселенського собору (325) з текстом Символу Віри (381)

Нікейсько-Царгородський Символ віри, Нікейсько-Константинопольський Символ віри — Нікейський Символ віри в редакції Другого Вселенського Собору; використовується в богослужінні Православної, Римо-католицької, давньосхідних Церков, а також більшості протестантських Церков.

Історія[ред. | ред. код]

На Першому Вселенському соборі в Нікеї в 325 році підготували Нікейський Символ віри. В 381 році він був розширений і доповнений Другим Вселенським собором в Константинополі, після чого став називатися Нікейсько-Константинопольським.

Символу віри були присвячені праці багатьох видатних богословів, найвідомішим є трактат[1] Августина Гіппонського. Перше слово латинського тексту символу «Кредо» («Вірую») стало прозивним.

Використання[ред. | ред. код]

Нікейсько-Константинопольський символ віри читається (співається) на літургійних богослужіннях в православ'ї (у складі літургії вірних) і католицизмі (у складі літургії слова). Церква рекомендує залучати до його читання (співу) всіх присутніх. Символ включено до Книги спільних молитов Англіканської церкви.

Зміст[ред. | ред. код]

Включає 12 членів. Стверджує віру:

  • В Бога-Отця, Вседержителя і Творця (1-й член);
  • В Ісуса Христа — єдиносущного Бога-Сина, предвічно народжуваного від Бога-Отця, який втілився від Діви Марії і Святого Духа, що помер за людей на хресті за Понтія Пілата і воскрес у третій день, вознісся на небеса і має славу, рівну славі Бога-Отця, який прийде вдруге, щоб судити живих і мертвих і запанує навіки;
  • В даруючого життя Святого Духа, що говорив через пророків (8-й член);
  • В єдину Святу Соборну (кафоличну) Апостольську Церкву (9-й член);
  • В очищаючу від гріхів хрещення, скоєне лише одного разу (10-й член);
  • У загальне воскресіння мертвих (11-й член) і нове вічне життя (12-й член).

Текст[ред. | ред. код]

Грецький текст[ред. | ред. код]

1. Πιστεύω εἰς ἕνα Θεόν, Πατέρα, παντοκράτορα, ποιητὴν οὐρανοῦ καὶ γῆς, ὁρατῶν τε πάντων καὶ ἀοράτων.
2. Καὶ εἰς ἕνα Κύριον Ἰησοῦν Χριστόν, τὸν Ὑιὸν τοῦ Θεοῦ τὸν μονογενῆ, τὸν ἐκ τοῦ Πατρὸς γεννηθέντα πρὸ πάντων τῶν αἰώνων · φῶς ἐκ φωτός, Θεὸν ἀληθινὸν ἐκ Θεοῦ ἀληθινοῦ, γεννηθέντα, οὐ ποιηθέντα, ὁμοούσιον τῷ Πατρί, δι οὗ τὰ πάντα ἐγένετο.
3. Τὸν δι ἡμᾶς τοὺς ἀνθρώπους καὶ διὰ τὴν ἡμετέραν σωτηρίαν κατελθόντα ἐκ τῶν οὐρανῶν καὶ σαρκωθέντα ἐκ Πνεύματος ἁγίου καὶ Μαρίας τῆς Παρθένου καὶ ἐνανθρωπήσαντα.
4. Σταυρωθέντα τε ὑπὲρ ἡμῶν ἐπὶ Ποντίου Πιλάτου καὶ παθόντα καὶ ταφέντα.
5. Καὶ ἀναστάντα τῇ τρίτῃ ἡμέρᾳ, κατὰ τὰς Γραφάς.
6. Καὶ ἀνελθόντα εἰς τοὺς οὐρανοὺς καὶ καθεζόμενον ἐκ δεξιῶν τοῦ Πατρός.
7. Καὶ πάλιν ἐρχόμενον μετὰ δόξης κρῖναι ζῶντας καὶ νεκρούς, οὗ τῆς βασιλείας οὐκ ἔσται τέλος.
8. Καὶ εἰς τὸ Πνεῦμα τὸ Ἁγιον, τὸ κύριον, τὸ ζωοποιόν, τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον, τὸ σὺν Πατρὶ καὶ Υἱῷ συμπροσκυνούμενον καὶ συνδοξαζόμενον, τὸ λαλῆσαν διὰ τῶν προφητῶν.
9. Εἰς μίαν, Ἁγίαν, καθολικὴν καὶ ἀποστολικὴν Ἐκκλησίαν.
10. Ὁμολογῶ ἕν βάπτισμα εἰς ἄφεσιν ἀμαρτιῶν.
11. Προσδοκῶ ἀνάστασιν νεκρῶν.
12. Καὶ ζωὴν τοῦ μέλλοντος αἰῶνος. Ἀμήν.

Наведений текст використовує форми дієслова в першій особі однини, як то прийнято в богослужбовій практиці Церкви; текст, прийнятий на Соборі, використовував форми першої особи множини ( Πιστεύομεν, ὁμολογοῦμεν і т. д.)

Православний текст[ред. | ред. код]

Текст церковнослов'янською Транслітерація[2] Сучасний український текст
Nicene Creed in cyrillic writing.jpg
  1. Вірую во єдинаго Бога Отца, Вседержителя, Творца небу і землі, видимим же всім і невидимим.
  2. І во єдинаго Господа Ісуса Христа, Сина Божія, Єдинороднаго, Іже от Отца рожденнаго прежде всіх вік; Світа от Світа, Бога істинна от Бога істинна, рожденна, несотворенна, єдиносущна Отцу, Імже вся биша.
  3. Нас ради человік і нашего ради спасенія сшедшаго с небес і воплотившагося от Духа Свята і Марії Діви, і вочеловічшася.
  4. Распятаго же за ни при Понтійстем Пилаті, і страдавша, і погребена.
  5. І воскресшаго в третій день по Писанієм.
  6. І возшедшаго на небеса, і сідяща одесную Отца.
  7. І паки грядущаго со славою судити живим і мертвим, Єгоже Царствію не будет конца.
  8. І в Духа Святаго, Господа животворящаго, іже от Отца ісходящаго, іже со Отцем і Сином спокланяєма і сславима, глаголавшаго пророки.
  9. Во єдину Святую, Соборную і Апостольскую Церков.
  10. Ісповідую єдино крещеніє во оставленіє гріхов.
  11. Чаю воскресенія мертвих.
  12. І жизні будущаго віка. Амінь.
  1. Вірую в єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
  2. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, народженого від Отця перед усіма віками, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, не створеного, єдиносущного з Отцем, через Якого все сталося;
  3. Для нас людей і для нашого спасіння зійшов із небес, прийняв плоть від Духа Святого і Марії Діви і став людиною,
  4. Розп'ятого за нас за Понтія Пилата, і страждав,
  5. Воскрес у третій день згідно з Писанням (пророчими),
  6. Вознісся на небеса і сидить праворуч Отця,
  7. І знову має прийти зі славою судити живих і мертвих, Царству Якого не буде кінця.
  8. І в Святого Духа, Господа, що дає життя, що виходить від Отця, поклоняємого і прославляємо рівні за честю з Отцем і Сином, говорив через пророків.
  9. І у єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву.
  10. Визнаю єдине хрещення на відпущення гріхів.
  11. Чекаю воскресіння мертвих
  12. І життя майбутнього віку. Амінь.[3]

Дана редакція перекладу на церковнослов'янську мову була прийнята Собором Руської Церкви в 1654 в результаті в основному стилістичної правки ієромонаха Єпіфанія (Славинецького). Правка перекладу зробила наступні уточнення і зміни тексту:

  • З другого члена був прибраний був раніше союз -зіставлення «а» в словах про віру в Сина Божого «народжена, а не створена».
  • У сьомому члені формулювання «Його ж царству несть кінця» була замінена на «Його ж царству не буде кінця».
  • У третьому члені фраза «воплотився від Духа Святого, і Марії Діви вочеловечьшася» замінена «воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком»
  • У восьмому члені було виключено слово «істинного» з фрази «І в Духа Святого, Господа істинного і Животворчого, що від Отця походить»
  • В одинадцятому члені «мертвим» було виправлено на «мертвих»; внесено ще кілька інших незначних коректив.

Частиною Руської Церкви новий переклад Символу Віри, зроблений в ході реформ патріарха Никона, були сприйнятий як зазіхання на основи віри (див. старообрядництво).

Католицький текст[ред. | ред. код]

Латинський католицький текст[ред. | ред. код]

  1. Credo in unum Deum. Patrem omnipoténtem, factórem cœli et terræ, visibílium ómnium et invisibílium.
  2. Et in unum Dóminum Iesum Christum, Fílium Dei unigénitum. Et ex Patre natum ante ómnia sǽcula. Deum de Deo, lumen de lúmine, Deum verum de Deo vero. Génitum, non factum, consubstantiálem Patri: per quem ómnia facta sunt.
  3. Qui propter nos hómines et propter nostram salútem descéndit de cœlis. (Hic genuflecitur) Et incarnátus est de Spíritu Sancto ex María Vírgine: Et homo factus est.
  4. Crucifíxus étiam pro nobis: sub Póntio Piláto passus, et sepúltus est.
  5. Et resurréxit tértia die, secúndum Scriptúras.
  6. Et ascéndit in cœlum: sedet ad déxteram Patris.
  7. Et íterum ventúrus est cum glória iudicáre vivos et mórtuos: cuius regni non erit finis.
  8. Et in Spíritum Sanctum, Dóminum et vivificántem: qui ex Patre Filióque procédit. Qui cum Patre et Fílio simul adorátur et conglorificátur: qui locútus est per Prophétas.
  9. Et unam sanctam cathólicam et apostolicam Ecclésiam.
  10. Confíteor unum baptísma in remissiónem peccatórum.
  11. Et expécto resurrectiónem mortuórum.
  12. † Et vitam ventúri sǽculi. Amen.[4]

Український католицький текст з Filioque[ред. | ред. код]

  1. Вірую в єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
  2. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками. Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
  3. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став Чоловіком.
  4. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав,і був похований.
  5. І воскрес у третій день згідно з Писанням,
  6. І вознісся на небо, сидить праворуч Отця.
  7. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця.
  8. І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.
  9. І в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву.
  10. Ісповідую одне Хрещення на відпущення гріхів.
  11. Очікую воскресіння мертвих
  12. І життя майбутнього віку. Амінь.[5].

Символ віри і Великий розкол християнської Церкви[ред. | ред. код]

Одним з формальних приводів до розколу Вселенської християнської Церкви на Католицьку і Православну була добавка до Нікео-Царгородського Символу віри філіокве.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Августин. «Про Символ віри»
  2. Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна, 2012
  3. Цит. по: Протоієрей Магістр Петро Лебедєв. Керівництво до розуміння православного богослужіння.СПб., 1898, стор. 10 — 11.
  4. Цит. за: Cathechismus Catholicae Ecclesiae
  5. Цит. по: Римський Месал

Література[ред. | ред. код]

  • Гезен А.Історія слов'янського перекладу символів віри.Санкт-Петербург, 1884, стор. 57 — 67.
  • Архієпископ Василь (Кривошеїн). Символічні тексти в Православній Церкві.// Богословські праці, 1968, сб.4.
  • Православний молитвослов. Видання екзарха всієї України Митрополита Київського і Галицького. З благословення святішого Патріарха Московського і всієї Русі Пимена. — К.: 1968. [1]
  • Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна : Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів : Вид. 2-ге, доопрацьоване і значно доповнене / Рецензенти: Епіфаній (Думенко), Григорій Півторак. — К. : КЖД «СОФІЯ», 2012. — 112 с. — ISBN 978-966-2374-38-4.

Посилання[ред. | ред. код]