Нікколо Амманіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікколо Амманіті
Niccolò Ammaniti
Ammaniti, Niccolo.jpg
Ім'я при народженні Нікколо Амманіті
Народився 25 вересня 1966(1966-09-25) (53 роки)
Рим, Італія
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Діяльність письменник, сценарист
Мова творів італійська
Жанр роман, повість, оповідання
Батько Массімо Амманіті
У шлюбі з Лоренца Індовіна (2005-)
Нагороди Премія Стрега (2007),
Премія Віареджо (2001)
Сайт: niccoloammaniti.it

Нікколо Амманіті у Вікісховищі?

Нікколо́ Аммані́ті (італ. Niccolò Ammaniti, 25 вересня 1966(19660925), Рим, Італія) — італійський письменник та сценарист. Переможець Премії Стрега 2007 року за твір «Як Бог командує» (італ. Come Dio comanda).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Нікколо Амманіті 25 вересня 1966 року у Римі. Вчився на біологічному факультеті, але покинув навчання.[1]

Перший його роман під назвою Branchie був опублікований видавництвом Едіессе в 1994 році, а у 1997 році видавництво Ейнауді (італ. Einaudi) його придбало.[2] Вважається, що цей роман був адаптацією його незакінченої дисертації.[3][1] У 1999 році був знятий фільм за сюжетом книги, але незважаючи на величезний бюджет, він провалився у прокаті.

У 1995 році Амманіті разом із батьком психіатром Массімо Амманіті опублікували нарис «Nel nome del figlio».[4] У 1996 році він знявся разом зі своєю сестрою у низькобюджетному фільмі Фульвіо Оттавіано «Вирощування артишоків у Мімонго» (італ. Cresceranno i carciofi a Mimongo).[1]

У 1996 році він брав участь у антології «Канібальна молодь», куратором якої є Даніель Броллі та опублікованою Ейнауді (італ. Einaudi), з новелою, написаною Луїзою Бранкаччо.[1] Також у 1996 р. Він опублікував для Mondadori Fango збірку оповідань, яка містить, серед іншого, тексти «Жити і вмирати в Пренестіно» та «Останній Новий рік людства»; за останнього був знятий у 1998 році фільм Марко Різі, над сценарієм якого працював сам Амманіті.

У 1999 році вийшов роман «Беру і забираю тебе» (італ. Ti prendo e ti porto via).

Популярність на національному рівні приходить до Амманіті в 2001 році, коли він публікує роман «Я не боюся» (італ. Io non ho paura). За цією книгою через два роки знятий однойменний фільм Габріеле Сальваторесом, за який він отримав премію Флайано за кращий сценарій.[1][2] У 2004 році він написав тему до фільму «Сироватка марнославства» режисера Алекса Інфасчеллі.

У 2006 році був опублікований роман «Як Бог командує» (італ. Come Dio comanda), який отримав змішані відгуки критиків.[5][6][7] Незважаючи на це в 2007 році роман отримав Премію Стрега.[8] У 2008 році книга була адаптована для великого екрану Габріеле Сальваторесом.

У 2009 році він опублікував роман «Нехай вечірка починається» (італ. Che la festa cominci), опублікований видавництвом Ейнауді (італ. Einaudi), за який він був номінований на премію Алабарда-д'оро 2010 р.

У 2010 році він опублікував свій шостий роман під назвою «Я і ти» (італ. Io e te).

У 2012 році Нікколо Амманіті опублікував збірку новел «Делікатний момент» (італ. Il momento è charter), назва якої походить від фрази, яку йому надіслав видавець, щоб повідомити про відмову від видання збірки новел Fango.

У 2015 році він опублікував свій сьомий роман «Анна» (італ. Anna).

У травні 2017 року Sky Italia оголосила про створення нового телесеріалу «Чудо» (італ. Il miracolo), присвяченого наслідкам виривання статуї Мадонни в маленькому місті.[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

17 вересня 2005 року одружився з актрисою Лоренцою Індовіною.

17 січня 2017 року університет Фоджі присвоїв йому почесну ступінь з філології, літератури та історії.[10]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

Оповідання[ред. | ред. код]

  • 1996 — Збірка «Бруд» / Fango
  • 1996 — «Вечір» / Seratina
  • 1997 — Alba tragica
  • 1998 — Enchanted Music & Light
  • 2000 — «Друг Джеффрі Дамера — мій друг» / L'amico di Jeffrey Dahmer è l'amico mio
  • 2002 — «Зроби трохи боляче» / Fa un po' male
  • 2005 — «Ти — мій скарб» / Sei il mio tesoro
  • 2012 — «Делікатний момент» / Il momento è delicato

Нариси[ред. | ред. код]

  • 1995 — «В ім'я сина» / Nel nome del figlio
  • 1997 — «Навіть сонце викликає відразу» / Anche il sole fa schifo

Екранізації[ред. | ред. код]

  • 1998 — «Свята не буде» / L'ultimo capodanno
  • 1999 — Branchie
  • 2003 — «Я не боюсь» / Io non ho paura
  • 2004 — «Сировотка марнославства» / Il siero della vanità
  • 2008 — «Як Бог командує» / Come Dio comanda
  • 2012 — «Ти і я» / Io e te

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Niccolò Ammaniti. Strega.it (it). Архів оригіналу за 10 липня 2008. 
  2. а б Biography. NiccoloAmmaniti.it. Процитовано 15 вересня 2019. 
  3. Niccolò Ammaniti, «Ai miei lettori», Branchie, Torino, Giulio Einaudi editore, 1997.
  4. niccoloammaniti.it (ред.). Niccolò Ammaniti. Архів оригіналу за 24 березня 2010. 
  5. lastampa.it, ред. (20 novembre 2006.). Ammaniti, l'ovvio dei popoli. Архів оригіналу за 15 грудня 2008. 
  6. ilgiornale.it, ред. (28 ottobre 2006.). Ammaniti, un romanzo da funzionario editoriale. 
  7. xl.repubblica.it (ред.). Ammaniti colpisce al cuore. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. 
  8. 2007, Niccolò Ammaniti. premiostregga.it. Процитовано 15 вересня 2019. 
  9. The Miracle: nuova serie targata Sky e scritta da Niccolò Ammaniti. Filmovie.it. 8 червня 2017. Процитовано 15 вересень 2019. 
  10. Inaugurazione anno accademico e conferimento della laurea Honoris Causa a Niccolò Ammaniti, cerimonia unica il 17 gennaio. www.unifg.it. Процитовано 15 вересня 2019. 

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]