Ніколае Редеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколае Редескький
Nicolae Radeski
Ніколае Редескький
Прапор
Начальник Генерального штаба Румунії
15 жовтня — 6 грудня 1944
Попередник: Ґеорґе Михаїл
Спадкоємець: Константин Сенетеску
Прапор
Прем'єр-міністр Румунії
7 грудня 1944 — 1 березня 1945
Попередник: Константин Сенетеску
Спадкоємець: Петру Гроза
 
Рід занять: політик
Народження: 30 березня 1874(1874-03-30)
Келіменешть
Смерть: 16 травня 1953(1953-05-16) (79 років)
Нью-Йорк
Поховано: цвинтар Беллу
Громадянство: Румунія

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ніколае Редескький (пол. Nicolae Radeski, *30 березня 1874, Келіменешть — †16 травня 1953, Нью-Йорк) — румунський військовий і політик, останній прем'єр-міністр Румунії докомуністичного періоду. До Другої світової війни очолював крайню праву партію «Хрестовий похід Румунізму» (Cruciada Românismului) — угруповання, що відкололася від «Залізної гвардії».

Біографія[ред.ред. код]

У 1942, при диктатурі Антонеску, опублікував критичну статтю проти втручання німецького посла барона М. фон Кіллінгера у внутрішні справи Румунії. Арештований і посаджений в концтабір Тиргу-Жіу. Звільнений 23 серпня 1944 негайно після зміщення Антонеску і призначений начальником Генштабу румунської армії.

Призначений прем'єр-міністром 7 грудня. Намагався проводити антикомуністичну політику за зразком Греції. В кінці лютого 1945 комуністи організували масові маніфестації з вимогою його відставки. Невідомі провокатори відкрили по натовпу вогонь, близько 10 осіб було вбито. Під тиском СССР і румунської компартії він був змушений піти у відставку 1 березня 1945, представник Сталіна Вишинський нібито заявив, що СССР не передасть Румунії Північну Трансильванію, якщо Редеску збереже свій пост. Змінив його на посту прем'єра Петру Гроза, не без підтримки СССР, дійсно швидко вирішив трансільванську проблему на користь Румунії.

У 1946 Редеску попросив політичного притулку в британському посольстві, поїхав в США, де сформував антикомуністичну групу румунських емігрантів.

23 листопада 2000 останки Редеску урочисто перепоховані в Бухаресті на цвинтарі Беллу.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Arhiva Consiliului Național pentru Studierea Arhivelor Securității, fond Informativ, dosar nr. 121; fond Penal, dosar nr. 18; fond S.I.E., dosar nr. 21.
  • Giurescu, Dinu (1996). Guvernarea Nicolae Rădescu. București: Editura All. ISBN 973-571-035-8. 
  • Alesandru Duțu, Florica Dobre, «Drama generalilor români (1944—1964)», București, Editura Enciclopedică, 1997;
  • Nicolae Rădescu, «Munca forțată în România», cuvânt înainte de Mihail Fărcășanu, traducere din engleză de Ruxandra Mihăilă, București, Editura Jurnalul Literar, 2000;
  • «Generalul Nicolae Rădescu în corespondența secretă a exilului românesc», ediție îngrijită de Nicolae Florescu, București, Editura Jurnalul Literar, vol. I—III, 2000—2002;
  • Teofil Oroian, Gheorghe Nicolescu (coordonatori), «Șefii Statului Major General Român (1859—2000)», București, Editura Europa Nova, 2001;
  • «Un sfert de veac de urmărire: documente din dosarele secrete ale generalului Nicolae Rădescu», documente selectate și editate de Monica Grigore, Oana Ionel, Dragoș Marcu, studiu introductiv de Gheorghe Onișoru, București, Editura Enciclopedică, 2004.

Джерела[ред.ред. код]


Міхай Емінеску Це незавершена стаття про особу Румунії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.