Ніколаос Пластірас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколаос Пластірас
грец. Νικόλαος Πλαστήρας
Ніколаос Пластірас
Прапор
Прем'єр-міністр Греції
3 січня — 8 квітня 1945 року
Попередник: Георгіос Папандреу
Наступник: Петрос Вулгаріс
15 квітня — 21 серпня 1950 року
Попередник: Софокліс Венізелос
Наступник: Софокліс Венізелос
27 жовтня 1951 — 11 жовтня 1952 року
Попередник: Софокліс Венізелос
Наступник: Дімітріос Кіусопулос
 
Партія: National Progressive Center Union[d]
Рід занять: політик і військовослужбовець
Народження: 8 листопада 1883(1883-11-08)
Кардиця, Греція
Смерть: 26 липня 1953(1953-07-26) (69 років)
Афіни, Греція
Національність: греки
Автограф: Nikolaos-plastiras-signature.svg

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ніколаос Пластірас (грец. Νικόλαος Πλαστήρας; 8 листопада 1883 — 26 липня 1953) — грецький військовий та політичний діяч, генерал, міністр закордонних справ 1950 року, тричі обіймав посаду прем'єр-міністра країни. Учасник білого руху в Україні.

Життєпис[ред.ред. код]

Син Христоса Пластіраса й Стергіани Карайоргії, народився в селі Морофовуні, поблизу міста Кардиця 1883 року.

Після закінчення гімназії вступив до лав збройних сил 1904 року та служив у 5-му піхотному полку в місті Трикала, де отримав чин до унтер-офіцера. 1905 року брав участь у боротьбі за Македонію. Був активним членом «Союзу унтер-офицерів», який ставив собі на меті оздоровлення армії, та одночасно «Армійського союзу» офіцерів та брав участь у виступах 1909 року в Гуді. 1910 вступив до офіцерської школи на острові Корфу, яку закінчив 1912 у званні молодшого лейтенанта.

Видатний воїн, який прославився своєю особистою хоробрістю під час греко-турецької війни 1919–1922 років, проявив себе в кількох битвах й отримав прізвисько «Ма́врос Кавала́ріс» (укр. Чорний вершник).

Після поразки Греції у війні разом з іншими офіцерами — прибічниками Венізелоса влаштував переворот проти короля Костянтина I та його уряду. Військовий уряд перебував при владі до січня 1924, коли передав повноваження обраним Національним зборам, які у подальшому проголосили Другу Грецьку Республіку. У міжвоєнний період Пластірас залишався відданим прибічником Венізелоса та республіканцем. Намагаючись попередити зростання впливу монархічної Народної партії та реставрацію монархії, організував дві спроби державного перевороту (1933 та 1935), обидві з яких були невдалими, що змусило його виїхати у вигнання до Франції.

Під час окупації Греції країнами Осі за часів Другої світової війни був номінальним лідером групи опору — Національної грецької демократичної ліги (ΕΔΕΣ), хоч і перебував у Марселі. Після визволення Греції повернувся на батьківщину, де тричі отримував пост глави уряду, перебуваючи на центристській платформі й часто виступаючи в коаліції з Ліберальною партією. У той час він намагався залікувати розкол у грецькому суспільстві, спричинений тривалою громадянською війною, але безуспішно.

Джерела[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.