Ніколас Ломбардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ніколас Італо Ломбардо
Особисті дані
Народження 13 березня 1903(1903-03-13)[1]
  Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть невідомо
Громадянство  Аргентина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1922–1925 Аргентина «Рівер Плейт»  ? (?)
1926–1928 Аргентина «Спортіво Палермо» 15 (6)
1926 Аргентина «Алвеар»[2] 1 (0)
1928–1929 Аргентина «Барракас Сентраль» 3 (0)
1930 Аргентина «Онор і Патрія» 13 (2)
1930–1933 Італія «Рома» 42 (9)
1933–1936 Італія «Піза» 40 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1939 Чилі «Коло-Коло»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ніколас Ломбардо (ісп. Nicolás Lombardo, 13 березня 1903, Буенос-Айрес — ?) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Рома» та «Піза».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Розпочав дорослу кар'єру в клубі «Рівер Плейт», де виступав до 1925 року. Далі грав у командах «Спортіво Палермо», «Алвеар», «Барракас Сентраль», «Онор і Патрія».

В 1930 році переїхав в Італію в клуб «Рома». В 1931 році команда стала срібним призером чемпіонату, поступившись у турнірній таблиці лише «Ювентусу». Клуб став найрезультативнішим у лізі, забивши 87 голів («Юіентус» забив 79)[3]. На рахунку Ломбардо 8 голів у 30-и матчах.

Того ж року «Рома» дебютувала в Кубку Мітропи. У чвертьфіналі команда перемогла за сумою двох матчів чехословацьку «Славію» (1:1, 2:1), а у півфіналі двічі програла австрійській «Вієнні» (2:3, 1:3)[4].

В 1932 році став бронзовим призером чемпіонату Італії. Через серйозну травму коліна грав рідше, ніж у першому сезоні — лише 10 матчів. У сезоні 1932/33 на його рахунку лише 2 матчі. В 1933 році Ломбардо перейшов у «Пізу», де виступав три роки.

Того ж 1933 року президент «Роми» Сасердотті попросив Ломбардо бути посередником для переходу ряду гравців з Аргентини у римський клуб. За його участі в Рим переїхали Енріке Гвайта, Алехандро Скопеллі і Андрес Станьяро, які одразу стали ключовими гравцями клубу[5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Як футбольний тренер в 1939 році нетривалий час очолював чилійську команду «Коло-Коло».

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів у Кубку Мітропи[ред. | ред. код]

Розіграш Стадія Дата та місце
проведення
Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи та
інші дії
1 1931 1/4 4.07.1936, Прага Чехословаччина Славія (Прага) 1:1[6] Італія Рома
2 1931 1/4 12.07.1936, Рим Італія Рома 2:1[7] Чехословаччина Славія (Прага)
3 1931 1/2 20.09.1931, Рим Італія Рома (Рим) 2:3[8] Австрія Ферст Вієнна
4 1931 1/2 24.09.1931, Відень Австрія Ферст Вієнна 3:1[9] Італія Рома (Рим)
Всього в Кубку Мітропи 4 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Рома»: 1930–1931
«Рома»: 1931–1932

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. В 1926 році в Аргентині проводилось два різних чемпіонати країни, які були організовані різними федераціями. Футболісти могли виступати у них в складах різних команд.
  3. Сезон на rsssf.com. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 12 січня 2021.
  4. Кубок Мітропи 1931 на rsssf.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2021.
  5. Профіль на almanaccogiallorosso.it. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 січня 2021.
  6. Протокол матчу [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  7. Протокол матчу [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]
  8. Протокол матчу [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]
  9. Протокол матчу [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]