Ніколас Мадуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколас Мадуро Морос
ісп. Nicolás Maduro Moros
Nicolás Maduro, president of Venezuela (2016) cropped.jpg
Прапор
62-й Президент Венесуели
Прапор
з 19 квітня 2013 року[1]
Віце-президент: Хорхе Арреаса
Аристобуло Істуріз
Тарек Ель-Айссамі
Делси Родрігес
Попередник: Уго Чавес
 
Партія: Рух за п'яту республіку і Об'єднана соціалістична партія Венесуели
Народження: 26 листопада 1962(1962-11-26) (56 років)
Каракас, Венесуела
Релігія: Католицизм
Діти: Nicolás Maduro Guerra[d]
Автограф: Firma Nicolas Maduro.svg
Нагороди:
орден Визволителя Сан-Мартіна Grand Collar of the Order of the Andes' Condor орден Хосе Марті орден Визволителя
Сайт: nicolasmaduro.org.ve

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Нікола́с Маду́ро Мо́рос (ісп. Nicolás Maduro Moros; нар. 23 листопада 1962 року, Каракас) — венесуельський державний діяч, політик, діючий Президент Венесуели з 19 квітня 2013 року. З 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та частиною держав (серед яких Україна) нелегітимним.

З 9 серпня 2006 року займав посаду міністра закордонних справ Венесуели. У жовтні 2012 року став віце-президентом Венесуели, зберігши за собою посаду міністра закордонних справ країни. З 5 березня 2013 року, після смерті Уго Чавеса, виконував обов'язки президента Венесуели. В січні 2019 парламент Венесуели відсторонив Мадуро від посади, призначивши в.о. президента Хуана Ґуайдо. Сам Мадуро вважає дії Гуайдо держпереворотом, організованим США.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Бабуся і дідусь з батьківського боку були євреями, сефардами, які перейшли в католицизм у Венесуелі[3]. Ніколас Мадуро починав політичну кар'єру як водій автобуса та неофіційний член профспілки, що представляє робітників Каракаського метро в 1970-х і 1980-х роках.

У вісімдесятих він закінчив ліцей Авалі та суспільну середню школу на захід від Каракаса. Він вважається одним із засновників Руху за V республіку (ісп. Movimiento V Quinta República, MVR) і як активіст зіграв важливу роль у звільненні Уго Чавеса та президентської кампанії останнього в 1998 році.

На загальних виборах, що відбулись 14 квітня 2013 року, обраний президентом країни, перемігши Енріке Капрілеса Радонськи.

Вже через рік, з 2014 року, в країні розпочалися протести, які були викликані тяжкою економічною ситуацією у країні, що в свою чергу стало результатом недолугої економічної політики як попереднього президента Уго Чавеса, так і Мадуро. Крім того, спад в економіці мав і об'єктивну причину — різкий спад цін на нафту, яка останнім часом давала найбільше доходжень до бюджету. Венесуельська економічна криза стала причиною нацмасштабнішої міграційної кризи останніх десятиліть у Латинській Америці - з 2014 по 2019 рік із країни втекли близько 3 млн. венесуельців [4] [5].

2017 року у Венесуелі пройшли десятки масових антиурядових протестів, під час яких загинуло понад 100 осіб.

20 травня 2018 року в країні відбулися президентські вибори. За даними ЦВК, за Мадуро проголосували 68 % виборців (більше 5,8 млн голосів), тоді як за його суперника, лідера партії «Прогресивний авангард» Анрі Фалькона, — утричі менше. Опозиція звинуватила владу в численних порушеннях під час голосування, а в США назвали вибори нелегітимними.

10 січня 2019 року відбулась інавгурація Ніколаса Мадуро, переобраного на другий термін.

4 серпня 2018 року на президента Мадуро скоїли замах під час його виступу перед гвардійцями на параді в Каракасі. Промову Мадуро під час параду на честь святкування 81-ї річниці створення Національної боліваріанської гвардії транслював державний телеканал. Після фрази «настав час відновлення економіки» він затнувся і подивився вгору, військові почали розбігатися, а трансляція перервалася[6]. Згодом Міністр зв'язку й інформації Венесуели Хорхе Родрігес заявив, що замах здійснили за допомогою безпілотників з вибухівкою. Президент не постраждав, але під час параду вибухнуло кілька дронів. Родрігес назвав це спробою замаху на президента країни. Внаслідок вибуху постраждали близько семи військових[7]. Сам Мадуро звинуватив у цьому колумбійського президента Хуана Мануеля Сантоса і додав, що підозрюваних в організації замаху поліція вже заарештувала. Однак у Міністерстві закордонних справ Колумбії заяви лідера Венесуели про причетність колумбійського президента до замаху назвали «абсурдним і безпідставним»[8][9].

З 11 січня 2019 року Венесуела переживає нову політичну кризу після переобрання Мадуро на другий термін. Прихильники Мадуро, як і ряд країн в тому числі і Росія визнають Мадуро главою держави.

У підсумку спікер парламенту Венесуели Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим Президентом Венесуели. Повноваження не були визнані Росією, в особі Ради Федерації РФ[10], так і самим Мадуро.

24 січня 2019 року Н. Мадуро закликав розірвати дипломатичні відносини з США. 25 січня видання «Reuters» з посиланням на три джерела повідомило, що на тлі протестів у Венесуелі до країни прибули російські найманці з «ПВК Вагнера» для охорони президента Мадуро. Одне з джерел, наближене до «ПВК Вагнера» розповіло, що вперше російські найманці приїхали до Венесуели перед президентськими виборами у травні 2018 року. За деякими оцінками кількість російських підрядників у Венесуелі може становити близько 400 осіб [11] [12].

26 січня Франція, Німеччина, Велика Британія, Нідерланди та Іспанія поставили Мадуро ультиматум з вимогою впродовж восьми днів оголосити дострокові президентські вибори у Венесуелі. Якщо цього не станеться, вони визнають виконуючим обов'язки президента Гуайдо [13]. Однак очільник Міністерства закордонних справ Венесуели Хорхе Арреаса заявив, що владі країни ніхто не вказуватиме, коли саме проводити вибори [14]. Президент Мадуро закликав Європейські країни відмовитись від цього ультиматуму [15].

27 січня Каракас відкликав свою дипломатичну місію з Вашингтона, водночас американські дипломати покинули Венесуелу [16].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений на Силії Флорес[17], яка старша за нього майже на 10 років. Силія Флорес також є відомим лівим політиком (спочатку в русі «П'ята республіка», потім в Єдиній соціалістичній партії Венесуели). Вона змінила чоловіка на посту спікера законодавчого органу[18].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. з 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (серед яких Україна) нелегітимним.
  2. У Раді Федерації РФ засудили США за втручання у справи Венесуели
  3. Мадуро: Я не антисемит, а еврей
  4. Велике переселення. Як мільйони біженців з Венесуели змінюють обличчя Південної Америки
  5. Одна країна, два президенти: чим закінчиться протистояння у Венесуелі
  6. У Венесуелі скоїли замах на президента Мадуро: від вибуху постраждали 7 солдатів
  7. У Венесуелі під час військового параду скоїли замах на Мадуро
  8. НА ПРЕЗИДЕНТА ВЕНЕСУЕЛИ СКОЇЛИ ЗАМАХ: МАДУРО ЗВИНУВАТИВ КОЛУМБІЮ
  9. Влада Венесуели заявляє, що на президента країни Мадуро скоїли замах
  10. У Раді федерації РФ визнають Мадуро президентом Венесуели
  11. У Венесуелу приїхали найманці з "ПВК Вагнера" для охорони Мадуро – Reuters
  12. Російські найманці ПВК "Вагнер" поїхали до Венесуели охороняти Мадуро, - Reuters
  13. Іспанія і Франція вимагають упродовж восьми днів оголосити вибори у Венесуелі
  14. Нам ніхто не встановлюватиме термінів, – у Венесуелі різко відповіли на ультиматум країн ЄС
  15. Мадуро закликав ЄС відмовитися від ультиматуму про вибори у Венесуелі
  16. ДИПЛОМАТИ США ПОКИНУЛИ ВЕНЕСУЕЛУ
  17. BBCBrasil.com|Primeira Página|Parlamentares venezuelanos acusam EUA de conspiração
  18. Radio Nacional de Venezuela-> Cilia Flores presidenta de la Asamblea Nacional[недоступне посилання]