Ніколас Мадуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколас Мадуро Морос
ісп. Nicolás Maduro Moros
Ніколас Мадуро Морос
Прапор
62-й Президент Венесуели
з 14 березня 2013
Попередник: Уго Чавес
 
Партія: Рух за п'яту республіку і Об'єднана соціалістична партія Венесуели
Народження: 26 листопада 1962(1962-11-26) (55 років)
Каракас, Венесуела
Віросповідання: Католицизм
Автограф: Firma Nicolas Maduro.svg
Нагороди:
орден Визволителя Сан-Мартіна BOL Order of Condor of the Andes - Grand Cross BAR.png орден Хосе Марті
Сайт: nicolasmaduro.org.ve

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Нікола́с Маду́ро Мо́рос (ісп. Nicolás Maduro Moros; нар. 23 листопада 1962, Каракас) — президент Венесуели, венесуельський політичний діяч. З 9 серпня 2006 року займав посаду міністра закордонних справ Венесуели. В жовтні 2012 року став віце-президентом Венесуели, зберігши за собою посаду міністра закордонних справ країни. З 5 березня 2013 року, після смерті Уго Чавеса, виконував обов'язки президента Венесуели.

Біографія[ред. | ред. код]

Бабуся і дідусь з батьківського боку були євреями, сефардами, які перейшли в католицизм у Венесуелі[1]. Ніколас Мадуро починав політичну кар'єру як водій автобуса та неофіційний член профспілки, що представляє робітників Каракаського метро в 1970-х і 1980-х роках. У вісімдесятих він закінчив ліцей Авалі та суспільну середню школу на захід від Каракаса. Він вважається одним із засновників Руху за V республіку (ісп. Movimiento V Quinta República, MVR) і як активіст зіграв важливу роль у звільненні Уго Чавеса та президентської кампанії останнього в 1998 році.

На загальних виборах, що відбулись 14 квітня 2013 року, обраний президентом країни, перемігши Енріке Капрілеса Радонськи.

Вже через рік, з 2014 року, в країні розпочалися протести, які були викликані тяжкою економічною ситуацією у країні, що в свою чергу стало результатом недолугої економічної політики як попереднього президента Уго Чавеса, так і Мадуро. Крім того, спад в економіці мав і об'єктивну причину — різкий спад цін на нафту, яка останнім часом давала найбільше доходжень до бюджету.

2017 року у Венесуелі пройшли десятки масових антиурядових протестів, під час яких загинуло понад 100 осіб. 20 травня того ж року в країні відбулись президентські вибори. За даними ЦВК, за Мадуро проголосували 68% виборців (більше 5,8 млн. голосів), тоді як за його суперника, лідера партії «Прогресивний авангард» Анрі Фалькона, - утричі менше. Опозиція звинуватила владу у численних порушеннях під час голосування, а у США назвали вибори нелегітимними.

4 серпня 2018 року на президента Мадуро скоїли замах під час його виступу перед гвардійцями на параді в Каракасі. Промову Мадуро під час параду на честь святкування 81-ї річниці створення Національної боліваріанської гвардії транслював державний телеканал. Після фрази «настав час відновлення економіки» він затнувся і подивився угоду, військові почали розбігатися, а трансляція перервалася [2]. Згодом Міністр зв'язку й інформації Венесуели Хорхе Родрігес заявив, що замах здійснили за допомогою безпілотників з вибухівкою. Президент не постраждав, але під час параду вибухнуло кілька дронів. Родрігес назвав це спробою замаху на президента країни. Внаслідок вибуло постраждали близько семи військових [3]. Сам Мадуро звинуватив у цьому колумбійського президента Хуана Мануеля Сантоса і додав, що підозрюваних в організації замаху поліція вже заарештувала. Однак у Міністерстві закордонних справ Колумбії заяви лідера Венесуели про причетність колумбійського президента до замаху назвали «абсурдним і безпідставним» [4] [5].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений на Силії Флорес[6], яка старша за нього майже на 10 років. Силія Флорес також є відомим лівим політиком (спочатку в русі «П'ята республіка», потім в Єдиній соціалістичній партії Венесуели). Вона змінила чоловіка на посту спікера законодавчого органу[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Примітки[ред. | ред. код]