Перейти до вмісту

Ніколас Мадуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мадуро.
Ніколас Мадуро Морос
ісп. Nicolás Maduro Moros
Прапор
Прапор
 62-й Президент Венесуели
Прапор
Прапор
в.о з 19 квітня 2013 року[1] — 3 січня 2026
Віце-президент: Хорхе Арреаса
Аристобуло Істуріз
Тарек Ель-Айссамі
Делсі Родрігес
Попередник: Уго Чавес
Наступник: Делсі Родрігес (фактично)
 
Народження: 23 листопада 1962(1962-11-23)[2][3] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Каракас, Венесуела Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Венесуела Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: Католицизм
Партія: Рух за п'яту республіку (2007)[4], Об'єднана соціалістична партія Венесуели[5][6], Revolutionary Bolivarian Movement-200d (1997)[4] і Liga Socialista de Venezuelad (1994)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Сілія Флорес Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Nicolás Maduro Guerrad Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Висловлювання у Вікіцитатах

Нікола́с Маду́ро Мо́рос (ісп. Nicolás Maduro Moros; нар. 23 листопада 1962, Каракас) — венесуельський державний діяч, політик, колишній Президент Венесуели з 5 березня 2013 року по 3 січня 2026 року. З 9 серпня 2006 року до 2013 року був міністром закордонних справ Венесуели. У жовтні 2012 року став віцепрезидентом, зберігши посаду міністра закордонних справ. З 5 березня 2013 року, після смерті Уго Чавеса, виконував обов'язки президента.

У січні 2019 року парламент Венесуели відсторонив Мадуро від посади, призначивши в.о. президента Хуана Ґуайдо, що спричинило політичну кризу та міжнародне визнання подвійної влади: частина країн підтримала Ґуайдо як легітимного лідера, тоді як інші продовжували визнавати Мадуро. З 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (включно з Україною) нелегітимним. Мадуро назвав дії Гуайдо держпереворотом, організованим США[7].

7 грудня 2023 року Ніколас Мадуро заявив що Венесуела має намір анексувати велику частину розташованої по сусідству Гаяни (Гаяна-Ессекібо), що становить майже 60 % території сусідньої Гаяни[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бабуся і дідусь з батьківського боку були євреями, сефардами, які перейшли в католицизм у Венесуелі[9]. Ніколас працював водієм автобуса та був неофіційним членом профспілки робітників Каракаського метро в 1970-х і 1980-х.

У вісімдесятих закінчив ліцей Авалі та середню школу на захід від Каракаса. Вважається одним із засновників Руху за V республіку (ісп. Movimiento V Quinta República, MVR) і як активіст зіграв важливу роль у звільненні Уго Чавеса та президентської кампанії останнього 1998 року.

Президент Венесуели

[ред. | ред. код]

На виборах 14 квітня 2013 року обраний президентом країни, перемігши Енріке Капрілеса Радонськи.

2014 року в країні розпочалися протести через тяжку економічну ситуацію в країні, що зі свого боку стало результатом недолугої економічної політики що попереднього президента Уго Чавеса, що Мадуро. Зокрема, спад в економіці мав і об'єктивну причину — різкий спад цін на нафту, яка давала найбільше надходжень до бюджету. Венесуельська економічна криза стала причиною наймасштабнішої міграції останніх десятиліть у Латинській Америці — з 2014 року по 2019 рік із країни втекло 3 млн жителів[10][11].

2017 року у Венесуелі пройшли десятки масових антиурядових протестів, під час яких загинуло понад 100 осіб.

20 травня 2018 року в країні відбулися президентські вибори. За даними ЦВК, за Мадуро проголосували 68 % виборців (5,8 млн голосів), за його суперника, лідера партії «Прогресивний авангард» Анрі Фалькона, — утричі менше. Опозиція звинуватила владу в численних порушеннях під час голосування, а в США назвали вибори нелегітимними.

10 січня 2019 року відбулась повторна інавгурація Мадуро, переобраного на другий термін.

4 серпня 2018 року на Мадуро скоїли замах під час його виступу перед гвардійцями на параді в Каракасі. Промову Мадуро під час параду на честь святкування 81-ї річниці створення Національної боліваріанської гвардії транслював державний телеканал. Після фрази «настав час відновлення економіки» він затнувся і подивився вгору, військові почали розбігатися, а трансляція перервалася[12]. Згодом Міністр зв'язку й інформації Венесуели Хорхе Родрігес заявив, що замах здійснили за допомогою безпілотників з вибухівкою. Президент не постраждав, але під час параду вибухнуло кілька дронів]. Внаслідок вибуху постраждали кілька військових[13]. Мадуро звинуватив у нападі колумбійського президента Хуана Мануеля Сантоса й додав, що підозрюваних в організації замаху поліція вже заарештувала. Однак у Міністерстві закордонних справ Колумбії заяви лідера Венесуели про причетність колумбійського президента до замаху назвали «абсурдним і безпідставним»[14][15].

З 11 січня 2019 року Венесуела переживає нову політичну кризу після переобрання Мадуро на другий термін. Прихильники Мадуро і нечисленні країни (включно з Росією та Білоруссю) вважають Мадуро главою держави.

У підсумку спікер парламенту Венесуели Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим Президентом Венесуели.

24 січня 2019 року Мадуро закликав розірвати дипломатичні відносини з США. 25 січня видання «Reuters» повідомило, що на тлі протестів у Венесуелі до країни прибули російські найманці з «ПВК Вагнера» для охорони Мадуро. Наближено до «ПВК Вагнера» особа розповідала, що вперше російські найманці приїхали до Венесуели перед президентськими виборами у травні 2018 року. Кількість російських підрядників у Венесуелі оцінювалась у 400 осіб[16][17].

26 січня 2019 року Франція, Німеччина, Британія, Нідерланди та Іспанія поставили Мадуро ультиматум з вимогою впродовж восьми днів оголосити дострокові президентські вибори. Якщо цього не станеться, вони визнають виконувачем обов'язків президента Гуайдо[18]. Очільник МЗС Венесуели Хорхе Арреаса заявив, що «владі країни ніхто не вказуватиме, коли проводити вибори»[19]. Мадуро закликав ЄС відмовитись від ультиматуму[20].

27 січня Каракас відкликав дипломатичну місію з Вашингтона, 14 березня американські дипломати теж покинули Венесуелу[21][22]. 23 лютого Мадуро заявив про розрив дипломатичних відносин з Колумбією. Це відбулося на тлі відправки гуманітарного вантажу до Венесуели, яку організувала опозиція на чолі з Гуайдо, з території Колумбії[23].

На фоні протестів Мадуро оголосив про підвищення мінімальної зарплати в країні на 60 % із 1 травня — до 65,021 болівара. Раніше мінімальна зарплатня становила 40,638 боліварів. Задекларовано збільшення допомоги на придбання продуктів харчування до 135 тис. боліварів замість попередніх 108 тис.[24]

26 березня 2020 року США звинуватили Мадуро та 14 його соратників у контрабанді наркотиків та пообіцяли багатомільйонну винагороду за спробу їх затримання[25].

30 квітня 2019 року Держсекретар США Майк Помпео повідомив, що Мадуро хотів втекти на Кубу, але росіяни переконали його залишитися. Помпео підтвердив повну підтримку Вашингтоном лідера опозиції Хуана Гуайдо[26]. 17 червня того ж року радник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що Венесуела уклала з Росією оборонний контракт на 209 млн доларів. За його словами, на такий крок офіційний Каракас пішов, щоб «купити подальшу підтримку» Москви в той час, як «сотні тисяч венесуельців голодували»[27].

27 березня 2021 року Facebook заблокував акаунт Мадуро через фейки щодо COVID-пандемії[28].

4 березня 2022 року Ніколас Мадуро підтримав вторгнення Росії в Україну[29].

21 вересня 2025 року YouTube видалив канал Мадуро. Причиною, ймовірно, стало загострення у відносинах зі США[30][31].

Екстрадиція з країни

[ред. | ред. код]

3 січня 2026 року Президент США Дональд Трамп заявив, що Мадуро та його дружина захоплені та вивезені з країни[32].

3 січня 2026 року ЗС США та елітні підрозділи «Дельта» захопили Ніколаса Мадуро у полон разом з його дружиною внаслідок військової операції США[33]. Затримання Мадуро відбулося рівно через 35 років після арешту США іншого латиноамериканського лідера — панамського диктатора Мануеля Нор'єги[34].

Кримінальне переслідування

[ред. | ред. код]

3 січня 2026 року Генеральний прокурор США Памела Джо Бонді повідомила, що президенту Венесуели Ніколасу Мадуро висунули офіційні звинувачення в США. Зокрема, Мадуро були пред'явлені звинувачення у змові з метою наркотероризму, змові з метою ввезення кокаїну, незаконному володінні кулеметами та руйнівними пристроями проти США[35].

4 січня 2026 року стало відомо, що Ніколасу Мадуро опинився під вартою в Metropolitan Detention Center у Брукліні. Це один із найсуворіших тюремних закладів США, який відомий жорстокими та проблемними умовами тримання в'язнів[36].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Сілія Флорес[37], старша за нього майже на 10 років. Сілія є відомим лівим політиком (спочатку в русі «П'ята республіка», потім в Єдиній соціалістичній партії Венесуели). Вона змінила чоловіка на посту спікера законодавчого органу[38].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (серед яких Україна) нелегітимним
  2. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ а б в книжка
  5. ↑ Wallenfeldt J. Encyclopædia Britannica
  6. ↑ Guardian, The Guardian — 1999. — ISSN 1756-3224; 1354-4322; 0261-3077
  7. ↑ У Раді Федерації РФ засудили США за втручання у справи Венесуели. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  8. ↑ Мадуро заявив про приєднання до Венесуели частини Гаяни. www.ukrinform.ua (укр.). 7 грудня 2023. Процитовано 3 січня 2026.
  9. ↑ Мадуро: Я не антисемит, а еврей. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
  10. ↑ Велике переселення. Як мільйони біженців з Венесуели змінюють обличчя Південної Америки. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  11. ↑ Одна країна, два президенти: чим закінчиться протистояння у Венесуелі. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  12. ↑ У Венесуелі скоїли замах на президента Мадуро: від вибуху постраждали 7 солдатів. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  13. ↑ У Венесуелі під час військового параду скоїли замах на Мадуро. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  14. ↑ На Президента Венесуели скоїли замах: Мадуро звинуватив Колумбію. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  15. ↑ Влада Венесуели заявляє, що на президента країни Мадуро скоїли замах. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  16. ↑ У Венесуелу приїхали найманці з «ПВК Вагнера» для охорони Мадуро — Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  17. ↑ Російські найманці ПВК «Вагнер» поїхали до Венесуели охороняти Мадуро, — Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  18. ↑ Іспанія і Франція вимагають упродовж восьми днів оголосити вибори у Венесуелі[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Нам ніхто не встановлюватиме термінів, — у Венесуелі різко відповіли на ультиматум країн ЄС. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  20. ↑ Мадуро закликав ЄС відмовитися від ультиматуму про вибори у Венесуелі. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  21. ↑ Дипломати США покинули Венесуелу. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  22. ↑ Усі дипломати США покинули Венесуелу, але «продоважть підтримувати демократію» — Держдеп. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  23. ↑ Режим Мадуро розірвав зв'язки з Колумбією. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  24. ↑ Мадуро підняв мінімальну зарплату у Венесуелі на 60 % на тлі протестів. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  25. ↑ США пред'явили Маудро обвинувачення в наркоторгівлі
  26. ↑ Держсекретар США каже, що Росія відмовила Мадуро від наміру втекти на Кубу. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  27. ↑ Болтон: Мадуро підписав з РФ оборонний контракт. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  28. ↑ Facebook заблокував акаунт президент Венесуели через COVID-фейків. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 березня 2021.
  29. ↑ Мадуро поддержал российскую спецоперацию на Украине
  30. ↑ Venezuelan president's YouTube account offline as tensions with US escalate. // By Manuel Rueda. Updated 2:04 AM GMT+3, September 21, 2025
  31. ↑ YouTube видалив канал президента Венесуели Мадуро. 21.09.2025, 20:45
  32. ↑ Мадуро захоплений і вивезений із Венесуели — Трамп, Радіо Свобода, 3.1.2026Venezuela latest: Trump says US has 'captured' President Maduro in strikes on country - latest. BBC News (брит.). 3 січня 2026. Процитовано 3 січня 2026.
  33. ↑ Venezuela latest: Trump says US has 'captured' President Maduro in strikes on country - latest. BBC News (брит.). 3 січня 2026. Процитовано 3 січня 2026.
  34. ↑ Задержание Мадуро произошло ровно через 35 лет после ареста США другого обвиняемого латиноамериканского лидера, панамского диктатора Мануэля Норьеги. Delfi RU (рос.). Процитовано 3 січня 2026.
  35. ↑ Генеральный прокурор США: Мадуро и его жене предъявлены официальные обвинения. Они столкнутся со всей строгостью американского правосудия. The Insider (рос.). Процитовано 3 січня 2026.
  36. ↑ З палацу до "пекла на землі": CNN розповів, де перебуває Мадуро до суду. 24 Канал (укр.). 4 січня 2026. Процитовано 4 січня 2026.
  37. ↑ BBCBrasil.com|Primeira Página|Parlamentares venezuelanos acusam EUA de conspiração. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 28 липня 2014.
  38. ↑ Radio Nacional de Venezuela-> Cilia Flores presidenta de la Asamblea Nacional [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.][недоступне посилання]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Мадуро&oldid=47414061