Ніколаєв Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ніколаєв Анатолій Петрович
А.П. Ніколаєв
А.П. Ніколаєв
Народився 23 січня 1896(1896-01-23)
м. Тараща, Київської губернії
Помер 1972(1972)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Місце проживання м. Київ
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність гінеколог
Alma mater Київський національний університет
Галузь гінекологія
Заклад Інституту акушерства та гінекології Академії медичних наук СРСР (директор інституту)
Вчене звання професор
Нагороди
Сталінська премія
Орден Леніна
Академік Академії медичних наук СРСР

Анато́лій Петро́вич Нікола́єв (*23 січня 1896, м. Тараща, Київської губернії — †1972) — український радянський лікар-гінеколог, професор, дійсний член Академії медичних наук СРСР, лауреат Сталінської (Державної) премії СРСР 1952. Був директором Інституту акушерства та гінекології Академії медичних наук СРСР. Крім того, був професором Полтавського медичного інституту та працював у Київському, Донецькому та Куйбишевському інститутах охорони материнства та дитинства.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Анатолій Петрович Ніколаєв народився 23 січня 1896 року в місті Таращі Київської губернії.

1913 року Ніколаєв закінчив 4-ту київську гімназію, а 1917 року — медичний факультет Київського університету.

У 1920—1922 роках Ніколаєв працював дільничним лікарем на сільській медичній дільниці в селі Маркуші колишнього Бердичівського повіту.

В квітні 1922 року Ніколаєв переїхав до Києва, де до 1933 року працював у Інституті удосконалення лікарів ординатором, асистентом і доцентом кафедри акушерства та гінекології.

У 19311933 роках Анатолій Петрович, залишаючись доцентом Київського інституту удосконалення лікарів, керував організованим ним у місті Коростені філіалом того ж інституту.

1933 року Анатолію Петровичу було присвоєно звання професора і він був призначений завідувачем кафедри акушерства та гінекології Полтавського медичного інституту, де працював до 1936.

З 1936 року Ніколаєв працює на Донбасі (м. Сталіно) директором акушерської і гінекологічної клінік і заступником директора по науковій частині Донецького інституту охорони материнства та дитинства.

В роки німецько-радянської війни Ніколаєв працював начальником медичної частини в госпіталях, головним гінекологом Приволзького військового округу, а також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського інституту охорони материнства та дитинства.

В серпні 1944-го року Анатолій Петрович був призначений завідувачем акушерської клініки, а також заступником директора з наукової роботи Інституту акушерства та гінекології Академії медичних наук СРСР.

1946 року Ніколаєв був обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР, а 1952 — її дійсним членом.

З 1948 по 1954 професор Ніколаєв працює в Ленінграді в Інституті акушерства та гінекології Академії медичних наук СРСР спочатку на посаді заступника директора інституту з наукової роботи, а потім директором того ж інституту.

З середини 1954 року Анатолій Петрович переїхав до Києва, де працював науковим керівником Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства імені Героя Радянського Союзу професора П. М. Буйка.

Член КПРС з 1952 року. В тому ж році отримав Сталінську (Державну) премію СРСР.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Станом на березень 1957-го року Ніколаєв був автором 134-х наукових праць (з яких 12 монографій та підручників), присвячених різним теоретичним та практичним розділам акушерства та гінекології.

Професор Ніколаєв був широко відомим вченим, чия багаторічна наукова і практична діяльність свідчить про творчу ініціативу та невичерпну енергію.

Анатолій Петрович є автором дуже оригінальної концепції виникнення і перебігу пологів. Суть цієї концепції полягає в переважній ролі ацетилхоліну (як потужної окситоксичної речовини, що фізіологічно виробляється в організмі вагітної) у виникненні та розвитку скоротливої діяльності матки.

Велике місце в науково-практичній роботі Ніколаєва займають питання про розв’язання одного з найскладніших та найактуальніших питань охорони здоров’я – боротьби з внутрішньоутробною інфекцією та мертвонароджуваністю. Надрукована в 1952-му році його монографіярос. Профилактика и терапия внутриутробной асфиксии плода” удостоєна Сталінської премії та служила настільною книгою для акушерів-гінекологів в їх практичній діяльності.

Особливої уваги заслуговують праці Ніколаєва, присвячені обезболюванню пологів, які знайшли широке визнання не лише в Радянському Союзі, а й за кордоном. Починаючи з 1952-го року Ніколаєв творчо розвивав радянський психопрофілактичний метод підготовки вагітних до пологів та значно поглибив його теоретичне обґрунтування.

1951 року Ніколаєв брав участь у роботі міжнародного конгресу лікарів у Парижі, а 1953 року — в роботі конгресу в Ніцці.

Серед інших доповідей слід відзначити широку програмну доповідь про гіпотез, профілактику та лікування пізніх токсикозів на Всеукраїнській науково-практичній конференції акушерів-гінекологів в Одесі, 1956 рік.

Книга Ніколаєва „ рос. Очерки теории и практики обезболивания родов” видана в 1953-му році переведена на чеську, французьку, італійську, іспанську мови. Інші книги та багато статей також переведені на чеську, польську, німецьку, французьку та інші мови.

Також дуже впливовими були книгарос. Слабость родовой деятельности и ее лечение ”, видана в 1956-му році, та великий підручник для лікаріврос. Практическое акушерство”, виданий у 1957-му.

Анатолій Петрович є автором сценарію науково-популярного фільмурос. Победа над болью”.

За вагомий вклад в розвиток радянської медичної науки, вчений нагороджений орденом Леніна.

Наукові праці[ред.ред. код]

Могила Анатолія Ніколаєва

Дослідження стосуються актуальних проблем акушерства: боротьбі з утробною асфіксією плоду, нейрогуморальній регуляції родової діяльності, знеболюванню родів, токсикозам вагітності, психопрофілактиці, психотерапії та іншим.

Використані матеріали[ред.ред. код]

  • Ніколаєв Анатолій Петрович (до 40-річчя лікарської, наукової, педагогічної і громадської діяльності), Журнал: Педіатрія, акушерство та генікологія, 1957, № 2.