Ніколаєв Леонід Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколаєв Леонід Володимирович
Основна інформація
Дата народження 1 (13) серпня 1878[1][2]
Місце народження Київ, Російська імперія[3][2]
Дата смерті 11 жовтня 1942(1942-10-11)[3][1][2] (64 роки)
Місце смерті Ташкент, Узбецька РСР, СРСР[3][2]
Причина смерті черевний тиф[4]
Поховання Ташкент
Громадянство Російська імперія, РРФСР і СРСР
Професії композитор, педагог, піаніст
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі Пухальський Володимир В'ячеславович, Танєєв Сергій Іванович і Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Відомі учні Савшинський Самарій Ілліч, Шостакович Дмитро Дмитрович, Юдіна Марія Веніамінівна, Попов Гаврило Миколайович і Крейн Олександр Абрамович
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв РРФСР

Леоні́д Володи́мирович Нікола́єв (рос. Леони́д Влади́мирович Никола́ев; *1 (13) серпня 1878, Київ — †11 жовтня 1942, Ташкент) — радянський піаніст, педагог, композитор.

Вчився грі на фортепіано у Володимира Пухальського й композиції в Євгенія Риби в Києві. В 1897—1902 вчився у Московській консерваторії по класу фортепіано Василя Сафонова і по класу композиції Сергія Танєєва й Михайла Іполітова-Іванова.

З 1909 Ніколаєв викладав фортепіано й композицію в Петербурзькій консерваторії (з 1912 — професор). За роки викладання він виховав ряд відомих згодом композиторів і піаністів, серед яких — Володимир Софроницький, Дмитро Шостакович, Марія Юдіна, Павло Серебряков, Натан Перельман, Олександр Крейн та інші. Паралельно Ніколаєв займався композиторською діяльністю, він є автором фортепіанної, скрипкової й віолончельної сонат, Варіацій, Тарантели, Сюїти для двох фортепіано, трьох струнних квартетів, романсів а також фортепіанних транскрипцій органних творів Букстехуде і Пахельбеля.

В 1942 Ніколаєв разом з іншими викладачами консерваторії був евакуйований у Ташкент, де й помер.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Савшинский С. И. Леонид Николаев. Пианист, композитор, педагог. — Л.-М.: Музгиз, 1950
  • Савшинский С. И. Леонид Владимирович Николаев. Очерк жизни и творческой деятельности. — Л.: Советский композитор, 1960
  • Л. В.НИКОЛАЕВ. Статьи и воспоминания современников. Письма. К 100-летию со дня рождения. — Л.: Советский композитор, 1979

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]