Ніколаєнко Євген Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Макарович Ніколаєнко
біл. Яўген Макаравіч Нікалаенка
Народження 17 вересня 1905(1905-09-17)
Удога, Комаровицька волость, Чериковський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть 16 квітня 1961(1961-04-16) (55 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Богословське кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія)
Роки служби 1927—1955
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви Японсько-китайська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеняОрден Кутузова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Євге́н Мака́рович Нікола́єнко (біл. Яўген Макаравіч Нікалаенка; 17 вересня 1905 — 16 квітня 1961) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-лейтенант авіації. Герой Радянського Союзу (1939).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Удога Могильовської губернії Російської імперії (нині — Чериковський район Могильовської області Білорусі) в селянській родині. Білорус. Здобув початкову освіту. Працював вантажником.

У лавах РСЧА з 1927 року. У 1928 році закінчив Ленінградську військово-теоретичну школу льотчиків, а у 1930 році — 2-гу Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків. Член ВКП(б) з 1929 року. У 1935 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військово-повітряній академії імені М. Є. Жуковського.

Служив у частинах ВПС Московського військового округу, пройшов шлях від пілота до командира ескадрильї.

З березня по серпень 1938 року перебував у військовому відрядженні в Китаї, де брав участь у боях. Командував ескадрильєю, згодом — винищувальною групою. Провів 5 повітряних боїв, у яких особисто збив 2 літаки супротивника.

Після повернення з відрядження був призначений начальником Кіровабадської військової авіаційної школи, з 1939 року — заступник командувача ВПС Київського особливого військового округу, з 1940 року — командир 17-ї змішаної авіаційної дивізії Київського ОВО. 4 червня 1940 року присвоєне військове звання генерал-майор авіації. З січня 1941 року — командувач ВПС Північно-Кавказького військового округу.

Учасник німецько-радянської війни: у серпні — вересні 1941 року — командувач ВПС 5-ї армії Південно-Західного фронту; у жовтні — грудні 1941 року — заступник командувача ВПС Західного фронту; в лютому — червні 1942 року — командувач ВПС Кримського фронту. За невдачі радянських військ при обороні Криму був знятий з посади і понижений у військовому званні до полковника. З липня 1942 року — начальник Липецьких військових авіаційних курсів удосконалення командного складу ВПС РСЧА. З листопада 1943 року й до кінця війни — заступник командувача 1-ю повітряною армією на Західному та 3-му Білоруському фронтах. У березні 1944 року вдруге присвоєне військове звання генерал-майор авіації.

У 1945 році присвоєне військове звання генерал-лейтенант авіації. Протягом 1945—1946 років — командувач 11-ю повітряною армією Закавказького військового округу. У 1946—1949 роках — командувач 1-ю повітряною армією далекої авіації (м. Смоленськ); у серпні — листопаді 1949 року — 1-й заступник командувача, а з листопада 1949 по серпень 1950 року — командувач Далекою авіацією ВПС СРСР. У 1952 році закінчив Військову академію Генерального штабу. У 1952—1955 роках — командувач 50-ю повітряною армією далекої авіації (м. Смоленськ).

У грудні 1955 року генерал-лейтенант авіації Є. М. Ніколаєнко вийшов у відставку. Мешкав у Ленінграді (нині — Санкт-Петербург), де й помер. Похований на Богословському кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1939 року капітанові Ніколаєнку Євгену Макаровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, 4 листопада 1939 року йому було вручено медаль «Золота Зірка» (№ 122).

Нагороджнений двома орденами Леніна (22.02.1939, 1953), трьома орденами Червоного Прапора (14.11.38, 1942, 1948), орденами Суворова 2-го ступеня (19.04.1945), Кутузова 2-го ступеня (05.05.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (19.08.1944), Червоної Зірки (1944) і медалями.

Посилання[ред. | ред. код]