Ніколаєнко Василь Сидорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколаєнко Василь Сидорович
Народився 24 серпня 1909(1909-08-24)
Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер грудень 1986 (77 років)
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Василь Сидорович Ніколаєнко (24 серпня 1909(19090824), селище Кам'янське, тепер місто Дніпропетровської області — 1986, місто Київ) — український радянський і партійний діяч, голова Львівського міськвиконкому, секретар Дрогобицького обкому КПУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1920 році.

Навчався у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту. Закінчив Харківський педагогічний інститут

Член ВКП(б) з 1931 року.

З 1934 року працював на партійній роботі.

З 25 травня 1941 року — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з транспорту.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. Працював секретарем Омського обласного комітету ВКП(б).

З лютого 1944 року — секретар Волинського обласного комітету КП(б)У.

У 1944—1946 роках — 3-й секретар Львівського обласного комітету КП(б)У.

З липня 1947 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих — виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Львівської міської ради.

У 1948—1951 роках — голова виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.

Потім працював інспектором ЦК КПУ.

23 липня 1955 — травень 1959 р. — секретар Дрогобицького обласного комітету КП(б)У.

20 серпня 1959 — березень 1961 р. — голова виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.

У 1961—1984 роках — на керівній роботі в Укрголовкомунпостачі, у Всесоюзному науково-дослідному і проектно-конструкторському інституті нафтохімічної промисловості (ВНДІПКнафтохім), в Українському державному проектно-конструкторському і науково-дослідному інституті нафти (УкрдіпроНДІнафти) у місті Києві.

З 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві.

Помер у грудні 1986 року в Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • газета «Вечірній Київ» (Київ) — грудень 1986 року.