Ніколаєнко Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Леонід Ніколаєнко
Leonid Nikolaenko.jpg
Особові дані
Повне ім'я Леонід Миколайович
Ніколаєнко
Народження 11 травня 1957(1957-05-11) (62 роки)
  Миколаїв, СРСР
Зріст 179 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1967—1974 СРСР «Суднобудівник»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1974—1975 СРСР «Зоря» (Л) 0 (0)
1976—1977 СРСР СКА (О) 51 (2)
1977—1979 СРСР ЦСКА (М) 56 (1)
1980—1981 СРСР СКА (О) 84 (2)
1982—1984 СРСР «Іскра» (С) 113 (7)
1985—1986 СРСР ЦСКА (М) 68 (3)
1993—1995 Україна «Евіс»/«Миколаїв» 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998 Україна «Миколаїв» в.о.
2000—2004 Україна «Водник» (М)
200?—20?? Україна Агросвіт (Новопетрівка)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Леонід Миколайович Ніколаєнко (нар. 11 травня 1957, Миколаїв, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник, пізніше — тренер.

Працював у федерації футболу Миколаївської області. Інспектував матчі чемпіонату області.

Нині перебуває на пенсії та викладає фізкультуру у Київській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №62. [1]

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в 10-річному віці у ДЮСШ міста Миколаєва. Перший тренер - С.В. Байда. Викликався до юнацької збірної УРСР. Після завершення навчання тренер рекомендував Леоніда в «дубль» ворошиловградської «Зорі». У 1976 році був призваний на військову службу, яку проходив в одеському СКА. Через півтора року під час першості Збройних Сил був помічений тренером московського ЦСКА Всеволодом Бобровим і запрошений в столичну команду. У 19 років дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР в грі з «Араратом».

Коли армійську команду очолив Базилевич, Ніколаєнко втратив місце в складі і перейшов у смоленську «Іскру». У 1985 році тренер Юрій Морозов повернув Ніколаєнка в ЦСКА. Московська команда, яка на той момент втратила місце у вищому дивізіоні, боролася за підвищення в класі. У перший сезон «армійці» посіли друге місце в турнірі, але в перехідному турнірі виявилися слабшими, ніж «Чорноморець» та «Нефтчі». З другої спроби, завоювавши малі золоті медалі чемпіонів СРСР, ЦСКА повернув собі місце у вищій лізі. Після досягнення поставленої мети керівництво клубу взяло курс на омолодження складу, й ветеран Ніколаєнко поїхав в Угорщину, де виступав за команду ПГВ. Після звільнення з військової служби, повернувся до рідного міста. В 1993 році виступав за другу команду миколаївського «Евіса», а також в аматорському клубі «Меркурій» (Первомайськ)

Єдиний матч за команду рідного міста зіграв 18 листопада 1994 року, в якій і завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри футболіста розпочав тренерську діяльність. З 1997 по 1999 році працював у тренерському штабі, а в 1998 році був виконувачем обов'язків головного тренера СК «Миколаїв»[2]. З 2000 по 2004 роки очолював клуб «Водник» (Миколаїв), після чого тренував аматорський клуб Агросвіт (Новопетрівка). Після чого працював інспектором федерації футболу Миколаївської області на матчах чемпіонату області[3].

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

ЦСКА (Москва)

Як тренера[ред. | ред. код]

Водник (Миколаїв)

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • СРСР Титул Майстра спорту СРСР: 1978

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]