Ніколає Белческу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколає Белческу

Nicolae Bălcescu

Gheorghe Tattarescu - Nicolae Balcescu.jpg
Народився 29 червня 1819(1819-06-29)[1]
Бухарест[1]
Помер 29 листопада 1852(1852-11-29)[1] (33 роки)
Палермо[1]
туберкульоз
Громадянство/підданство Румунія
Ім'я при народженні Nicolae Petrescu
Псевдонім Nicolae Bălcescu
Діяльність історик, журналіст і політик
Alma mater Saint Sava College[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Нікола́є Белче́ску (рум. Nicolae Bălcescu; 29 червня 1819 — 19 листопада 1852) — румунський революціонер, історик і публіцист, один з керівників революції 1848 року у Валахії і Трансільванії.

З біографії[ред.ред. код]

1840 року брав участь у русі за об'єднання і незалежність Валахії і Молдови.

Під час революції 1848 року був членом Тимчасового уряду Валахії, відстоював загальне виборче право і розподіл землі серед селян.

Белческу був членом літературно-політичного товариства «Сочієтатя літераре», виступав за поширення освіти, редагував газети «Інвацатор дін сат» («Сільський учитель»).

Белческу видав багато історичних документів, в т. ч. валаські літописи, написав ряд біографій видатних румунських діячів, а також капітальну працю «Історія румунів за часів князя Міхая Хороброго». Белческу обстоював ідею об'єднання румунських земель і створення демократичної республіки.

У своїх працях Белческу висловив ряд цінних думок про закономірність прогресивного розвитку людського суспільства, пов'язуючи його з соціальною боротьбою, з визнанням ролі народних мас в історії.

Помер від туберкульозу 9 листопада 1852 року.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Геродот Це незавершена стаття про історика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.