Ніколає Белческу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколає Белческу
рум. Nicolae Bălcescu
Gheorghe Tattarescu - Nicolae Balcescu.jpg
Ім'я при народженні рум. Nicolae Balcescu
Псевдо Nicolae Bălcescu
Народився 29 червня 1819(1819-06-29)[1]
Бухарест, Румунія[1]
Помер 29 листопада 1852(1852-11-29)[1] (33 роки)
Палермо, Королівство Обох Сицилій[1]
·туберкульоз
Громадянство
(підданство)
Flag of Wallachia.svg Волощина
Діяльність історик, журналіст, політик
Alma mater Saint Sava College[d]
Володіє мовами румунська[2]
Мати Zinca Bălcescu[d]

Нікола́є Белче́ску (рум. Nicolae Bălcescu; 29 червня 1819 — 19 листопада 1852) — румунський революціонер, історик і публіцист, один з керівників революції 1848 року у Валахії і Трансільванії.

З біографії[ред. | ред. код]

1840 року брав участь у русі за об'єднання і незалежність Валахії і Молдови.

Під час революції 1848 року був членом Тимчасового уряду Валахії, відстоював загальне виборче право і розподіл землі серед селян.

Белческу був членом літературно-політичного товариства «Сочієтатя літераре», виступав за поширення освіти, редагував газети «Інвацатор дін сат» («Сільський учитель»).

Белческу видав багато історичних документів, в т. ч. валаські літописи, написав ряд біографій видатних румунських діячів, а також капітальну працю «Історія румунів за часів князя Міхая Хороброго». Белческу обстоював ідею об'єднання румунських земель і створення демократичної республіки.

У своїх працях Белческу висловив ряд цінних думок про закономірність прогресивного розвитку людського суспільства, пов'язуючи його з соціальною боротьбою, з визнанням ролі народних мас в історії.

Помер від туберкульозу 9 листопада 1852 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]