Перейти до вмісту

Нікола Аббаньяно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нікола Аббаньяно
італ. Nicola Abbagnano Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 липня 1901(1901-07-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Салерно, Кампанія, Італія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 вересня 1990(1990-09-09)[1][3][…] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мілан, Італія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ, письменник, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНеапольський університет імені Федеріко II Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілософія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТуринський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоТуринська академія наук[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMarian Taylor Abbagnanod[6] Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніко́ла Аббанья́но (італ. Nicola Abbagnano, 15 липня 1901, Салерно — 9 вересня 1990, Мілан) — італійський філософ-екзистенціаліст, професор Туринського університету, основоположник концепції «позитивного екзистенціалізму».

Розмірковуючи над проблемами екзистенціалізму, Аббаньяно прийшов до заперечення автономної діалектики думки, припускаючи існування прихованої сили, яка панує над нею. Думка у нього виступає як символ рухів, протиріч, ситуації самого життя. Як символ не є самодостатнім, а черпає свою цінність і значення того, що висловлює думка, так і думка, представлена на рівні логічності, не може бути абсолютно чистою, автономною. Наприклад, він писав: «Якщо серце має доводи, які не розуміє розум, значить, треба знайти розум, який би використовував, як свої, доводи серця». Саме екзистенціалізм, на його думку, усуває відчуженість між думкою і життям. Однак у Аббальяно було своє розуміння екзистенціалізму, оскільки він традиційний залишив людину на погибель, не залишивши їй засіб, інструмент, який би міг протистояти непевності людських починань, дозволити дивитися у майбутнє з розумною, хоча і обачною вірою. Негатив традиційного екзистенціалізму він бачив у визначенні існуючого ні чим іншим, як можливістю, і пропонував шлях, який би розглядав можливість як пошук, спрямований на встановлення меж і умов самої можливості. Такою формулою «можливість можливості» він намагався створити оптимістичний варіант екзистенціалізму. У тому і є суть введеного ним поняття «позитивного екзистенціалізму», що він розкриває перед людиною безмежний небокрай можливостей.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]