Нікола Шарль Удіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікола Шарль Удіно
фр. Nicolas Oudinot
фр. Nicolas-Charles Oudinot
Nicolas Charles Oudinot by Robert Lefèvre.jpg
Народився 25 квітня 1767(1767-04-25)[1][2][…]
Бар-ле-Дюк[4]
Помер 13 вересня 1847(1847-09-13)[1][5][…] (80 років)
Париж, Франція[4]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, військовослужбовець
Володіє мовами французька[1]
Учасник Battle of Großbeeren[d][6], Battle of Dennewitz[d][6] і Наполеонівські війни
Титул Герцог
Посада Q17457216?, депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції[d] і член Палати перів[d]
Військове звання Маршал Імперії[d]
Діти Charles Oudinot[d]
Нагороди

Нікола Шарль Удіно (фр. Nicolas-Charles Oudinot); 25 квітня 1767, Бар-ле-Дюк, Лотарингія, Франція — 13 вересня 1847), Париж) — граф Удіно, 1-й герцог Реджо (1810), маршал Імперії (1809).

Біографія[ред. | ред. код]

Служив в королівській армії, але скоро залишив її. Революція знову зробила його солдатом. У 1794 році він був уже генералом.

Як начальник штабу Массени прославився обороною Генуї (1800).

В кампаніях 1805—1807 років командував гренадерським корпусом; брав участь в битвах при Остроленці, під Данціґом та під Фрідландом. У 1809 році очолював 2-й армійський корпус; за битву при Ваграмі отримав маршальський жезл, а незабаром після того титул герцога.

У 1812 році на чолі 2-го армійського корпусу Удіно бився з російським генералом графом П. Х. Вітгенштейном, 17 серпня, важко поранений в першій битві під Полоцьком, здав командування Гувйону Сен-Сіру, від якого 2 місяці по тому прийняв його назад. Під час переправи через Березину він допоміг Наполеону врятуватися, але сам був тяжко поранений. Після лікування прийняв командування 12-м армійським корпусом, бився під Бауценом і був розбитий при Лука 4 червня 1813 р.

Після перемир'я Удіно отримав командування над армією, якій призначено було діяти проти столиці Пруссії. Розбитий 23 серпня при Гросберені, він був відданий під начальство маршала Нея і разом з останнім знову зазнав поразки при Денневіце (6 вересня). У 1814 році бився при Бар-сюр-Об, потім захищав Париж проти Шварценберга і прикривав відступ імператора.

Прибувши в Фонтенбло з Наполеоном, Удіно умовляв його відректися від престолу і, коли Бурбони були відновлені, прилучився до них. У подіях Ста днів (1815) не брав ніякої участі.

У 1823 році командував корпусом під час іспанської експедиції; після липневої революції прилучився до короля Луї-Філіпа І Орлеанського.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]