Нікола Шарль Удіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нікола Шарль Удіно

Nicolas Oudinot і Nicolas-Charles Oudinot

Nicolas Charles Oudinot by Robert Lefèvre.jpg
Народився 25 квітня 1767(1767-04-25)[1][2]
Бар-ле-Дюк[3]
Помер 13 вересня 1847(1847-09-13)[1][2] (80 років)
Париж[3]
Поховання Дім Інвалідів і склеп губернаторів[d]
Громадянство/підданство Франція
Діяльність політик і військовослужбовець
Посада Q17457216?, Депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції[d] і член Палати перів[d]
Звання Маршал Імперії[d]
Діти Charles Oudinot[d]
Нагороди

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Нікола Шарль Удіно (фр. Nicolas-Charles Oudinot); 25 квітня 1767, Бар-ле-Дюк, Лотарингія, Франція — 13 вересня 1847), Париж) — граф Удіно, 1-й герцог Реджо (1810), маршал Імперії (1809).

Біографія[ред.ред. код]

Служив в королівській армії, але скоро залишив її. Революція знову зробила його солдатом. У 1794 році він був уже генералом.

Як начальник штабу Массени прославився обороною Генуї (1800).

В кампаніях 1805—1807 років командував гренадерським корпусом; брав участь в битвах при Остроленці, під Данціґом та під Фрідландом. У 1809 році очолював 2-й армійський корпус; за битву при Ваграмі отримав маршальський жезл, а незабаром після того титул герцога.

У 1812 році на чолі 2-го армійського корпусу Удіно бився з російським генералом графом П. Х. Вітгенштейном, 17 серпня, важко поранений в першій битві під Полоцьком, здав командування Гувіону Сен-Сіру, від якого 2 місяці по тому прийняв його назад. Під час переправи через Березину він допоміг Наполеону врятуватися, але сам був тяжко поранений. Після лікування прийняв командування 12-м армійським корпусом, бився під Бауценом і був розбитий при Лука 4 червня 1813 р.

Після перемир'я Удіно отримав командування над армією, якій призначено було діяти проти столиці Пруссії. Розбитий 23 серпня при Гросберені, він був відданий під начальство маршала Нея і разом з останнім знову зазнав поразки при Денневіце (6 вересня). У 1814 році бився при Бар-сюр-Об, потім захищав Париж проти Шварценберга і прикривав відступ імператора.

Прибувши в Фонтенбло з Наполеоном, Удіно умовляв його відректися від престолу і, коли Бурбони були відновлені, прилучився до них. У подіях Ста днів (1815) не брав ніякої участі.

У 1823 році командував корпусом під час іспанської експедиції; після липневої революції прилучився до короля Луї-Філіпа І Орлеанського.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Record #117190764 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. а б Удино Никола Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.