Нікольський Геннадій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікольський Геннадій Михайлович
Народився 28 вересня 1929(1929-09-28)
Ростов-на-Дону, СРСР
Помер 20 грудня 1982(1982-12-20) (53 роки)
Троїцьк[d], Московська область, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність астроном
Галузь астрономія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Заклад IZMIRAN[d]

Геннадій Михайлович Нікольський (рос. Никольский Геннадий Михайлович; 28 вересня 1929, Ростов-на-Дону — 20 грудня 1982, Троїцьк, Московська область) — радянський астроном.

Біографія[ред. | ред. код]

Родився в Ростові-на-Дону. У зв'язку із закриттям астрономічного відділення Ростовського університету у 1951 перевівся у Київ, в 1953 закінчив Київський університет, кафедру астрономії якого тоді очолував Сергій Всехсвятський. У 1953—1956 працював на кафедрі астрономії цього університету, в 1956—1958 — в Астрофізичному інституті АН Казахської РСР. З 1958 працював в Інституті земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвиль АН СРСР (з 1969 очолював створену ним лабораторію сонячної активності). З 1971 — професор.

Основні праці в галузі фізики Сонця та астрономічного приладобудування. Спільно з Г. М. Івановим-Холодним виконав цикл теоретичних досліджень короткохвильового випромінювання Сонця і будови перехідної зони між хромосферою і короною. Займався також вивченням планет, міжзоряного середовища, зодіакального світла, свічення нічного неба. За матеріалами повних сонячних затемнень 25 лютого 1952 та 30 червня 1954, отриманим з його участю, провів дослідження сонячної корони. Розробив ряд приладів для вивчення Сонця: оригінальний поза-затемнюваний коронограф зі стаціонарним високодисперсійним спектрографом (спільно з Г. М. Івановим-Холодним), найбільший у світі поза-затемнюваний коронограф з об'єктивом діаметром 530 мм (спільно з А. А. Сазановим). Запропонував ідею нового магнітографу на основі інтерферометра Фабрі-Перо для вимірювання магнітних полів у хромосфері та короні Сонця. Створив також прецизійні поляриметри для спостереження поляризації корони під час сонячних затемнень, експедиційні коронографи. Велику увагу приділяв підготовці і проведенню позаатмосферних досліджень з орбітальних космічних станцій. Автор експерименту «Штучне сонячне затемнення» під час спільного польоту космічних кораблів «Союз» і «Аполлон» (1975).

Публікації[ред. | ред. код]

  • Невидимое Солнце (О коротковолновом излучении Солнца) / Г. М. Никольский, М., Знание, 1980
  • Г. М. Никольский — Обзор работ лаборатории солнечной активности за 1971—1975 гг. // Препринт ИЗМИРАН, 1976
  • Г. М. Никольский — Обзор работ Лаборатории солнечной активности за 1976—1982 гг. // М., ИЗМИРАН, 1982

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]