Ніколя Катіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколя Катіна
фр. Nicolas de Catinat
Nicolas catinat.jpg
Псевдо Nicolas de Catinat
Народився 1 вересня 1637(1637-09-01)
Париж
Помер 20 лютого 1712(1712-02-20) (74 роки)
Сен-Гратьян
Громадянство
(підданство)
Royal Standard of the King of France.svg Франція
Діяльність військовий очільник
Володіє мовами французька[1]
Учасник
Військове звання маршал
Конфесія католицтво
Батько Ніколя Катіна
Мати Кетрін Поісле
Нагороди
Герб

Ніколя Катіна де ла Фуконнері (*Nicolas de Catinat de La Fauconnerie, 1 вересня 1637 —†20 лютого 1712) — французький військовий діяч часів короля Людовика XIV, маршал.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з дрібної дворянської родини. Син Ніколя Катіни, старшого радника Паризького парламенту. Обрав для себе кар'єру військового. У 1660 році записався до королівської гвардії.

Відзначився під час Деволюційної війни проти Іспанії, зокрема у 1667 році у битві при Ліллі. За це отрмиує звання лейтенанта. Згодом воює у французькіх військах під час війни з Голландії. звитяжив у 1674 році у битві при Сенефе. у 1676 році був при штабі маршала Анрі де Рошфора. У 1679 році отримує звання капітана, доволі швидко він отримує бригадира.

У 1680 році отримує звання польового маршала (генерал-майора), у 1686 році діяв у кантоні Во проти гугенотів. У 1687 році призначається губернатором Люксембургу.

З початком війни Аусбурзької ліги у 1688 році хоробро бився при Філіпсбурзі. Того ж року стає генерал-лейтенантом. У 1690 році призначається командувачем в Ельзасі. Незабаром здобуває перемогу над австрійським військовиком Євгеном Савойським при Штафарде. У 1691 році перемогає ворогів при Ейзоля. Після чого король спрямовує Катіну до П'ємонту. Тут він захоплює Салуццо та Сузу, бере в облогу Ніццу у 1691 році. Доволі швидко Катіна захоплює значну частину П'ємонту. 4 жовтня 1693 році перемогає при Марсилії герцога Віктора-Амадея II Савойського, за що отримує звання маршала. У 1697 році він вже у Фландрії, де захопив фортецю Ат.

З початком війни за іспанську спадщину Ніколя Катіна очолює французькі війська в Італії. Не маючи достатньо резервів та коштів Катіна у 1701 році зазнав поразки при Карпі від Євгена Савойського. Внаслідок цього був замінений на Франсуа де Віллеруа. Втім зостався в армії, де допомгав новому командувачу. У 1702 році отримав командування в Ельзасі. Втім незабаром опішов у відставку. Останні роки провів у своєму маєтку, де й помер 20 лютого 1712 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Ніколя Катіна написав цікаві мемуари — Mémoires pour servir à la vie de Nicolas de Catinat, які було опубліковано у 1819 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Treasure, Geoffrey (1967). Seventeenth Century France. New York.
  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.