Ніколя Маю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколя Маю
2013 US Open (Tennis) - Nicolas Mahut (9657563933) (cropped).jpg
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Булонь-Біянкур
Дата народження 21 січня 1982(1982-01-21)[1] (36 років)
Місце народження Анже, Франція[1]
Зріст 191 см
Початок кар'єри 2000
Робоча рука права
Бекхенд одноручний
Призові, USD 9 024 941

Одиночний розряд

Матчів в/п 174–217
Титулів 4
Найвища позиція 37 (5 травня 2014)
Турніри Великого шолома
Австралія 3к (2012)
Ролан Гаррос 3к (2012, 2015)
Вімблдон 4к (2016)
США 3к (2016, 2017)

Парний розряд

Матчів в/п 299–195
Титулів 21
Найвища позиція 1 (6 червня 2016)
Турніри Великого шолома
Австралія Ф (2015)
Ролан Гаррос П (2018)
Вімблдон П (2016)
США П (2015)
Мікст
Австралія 1к (2017)
Ролан Гаррос 2к (2010)
Картка була оновлена востаннє: 8 червня 2018

Ніколя Маю (фр. Nicolas Mahut) — французький тенісист, чемпіон Вімблдону, Відкритого чемпіонату США та Відкритого чемпіонату Франції в парному розряді, володар Кубка Девіса, учасник найтривалішого тенісного матчу в історії, колишня перша ракетка світу в парній грі.

Маю представляв Францію на Олімпіаді 2016 року в Ріо-де-Жанейро в парному розряді з П'єром-Югом Ербером та в змішаному парному розряді з Каролін Гарсія. Попри те, що обидві пари були посіяні першими, вони вибули в першому ж колі змагань.

Кубок Девіса збірна Франції виграла (удесяте) 2017 року. На щляху до цієї звитяги пара Маю та Ербер здобула перемоги у всіх своїх матчах.

Найдовший матч в історії[ред. | ред. код]

Табличка на 18-му корті Вімблдону, встановлена на вшанування події

На Вімблдонському турнірі 2010 року Маю зіграв матч з Джоном Ізнером, що тривав три дні з 22 по 24 червня. Ізнер виконав рекордні 112 подач на виліт, побивши попереднє досягнення Іво Карловича із 78 подач на виліт. Маю теж мав 103 подачі на виліт[2]. Гру припинили 23 червня о 21:11 через темряву при рахунку 59–59. Ізнер виборов перемогу наступного дня: 6–4, 3–6, 6–7(7–9), 7–6(7–3), 70–68.

Матч став найдовшим як у сенсі часу, так і кількості геймів[3]. Він тривав 183 гейми й 11 годин 5 хвилин, більше ніж гра між Панчо Гонсалесом та Чарлі Пасареллом у першому колі Вімблдону 1969, яка тривала 112 геймів, та від матчу Фабріс СантороАрно Клеман на Відкритому чемпіонаті Франції 2004 року, що тривав 6 годин 33 хвилини.

Обоє гравців та суддя отримали призи за участь в історичній грі. Маю належить рекорд найбільшого числа виграних геймів у програному матчі — 91.

Статистика[ред. | ред. код]

Значні фінали[ред. | ред. код]

Парний розряд: 5 (3 титули)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Пооверхня Партнер Супротивники Рахунок
Поразка 2013 French Open Ґрунт Франція Мікаель Ллодра США Боб Браян
США Майк Браян
4–6, 6–4, 6–7(3–7)
Поразка 2015 Australian Open Хард Франція П'єр-Юг Ербер Італія Сімоне Болеллі
Італія Фабіо Фоньїні
4–6, 4–6
Перемога 2015 US Open Хард Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррі
Австралія Джон Пірс
6–4, 6–4
Перемога 2016 Wimbledon Трава Франція П'єр-Юг Ербер Франція Жульєн Беннето
Франція Едуар Роже-Васселен
6–4, 7–6(7–1), 6–3
Перемога 2018 French Open Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Австрія Олівер Марах
Хорватія Мате Павич
6–2, 7–6(7–4)

Фінали турнірів Мастерс 1000[ред. | ред. код]

Парний розряд: 9 (6 - 3 )[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Поверхня Партнер Супротивники Рахунок
Поразка 2011 Paris Хард (i) Франція Жульєн Беннето Індія Роган Бопанна
Пакистан Айсам ул-Гак Куреші
2–6, 4–6
Перемога 2016 Indian Wells Хард Франція П'єр-Юг Ербер Канада Васек Поспісіл
США Джек Сок
6–3, 7–6(7–5)
Перемога 2016 Маямі Хард Франція П'єр-Юг Ербер ПАР Равен Класен
США Раджив Рам
5–7, 6–1, [10–7]
Перемога 2016 Монте-Карло Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррі
Бразилія Бруно Суареш
4–6, 6–0, [10–6]
Поразка 2016 Париж Хард (i) Франція П'єр-Юг Ербер Фінляндія Генрі Контінен
Австралія Джон Пірс
4–6, 6–3, [6–10]
Поразка 2017 Мадрид Ґрунт Франція Едуар Роже-Васселен Польща Лукаш Кубот
Бразилія Марсело Мело
5–7, 3–6
Перемога 2017 Рим Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Хорватія Іван Додіг
Іспанія Марсель Граноллерс
4–6, 6–4, [10–3]
Перемога 2017 Монреаль Хард Франція П'єр-Юг Ербер Індія Роган Бопанна
Хорватія Іван Додіг
6–4, 3–6, [10–6]
Перемога 2017 Цинциннаті Хард Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррі
Бразилія Бруно Соарес
7–6(8–6), 6–4

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]