Ніконов Олексій Валерійович
| Олексій Валерійович Ніконов | |
|---|---|
| Алексей Валерьевич Никонов | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 грудня 1972 (51 рік) |
| Місце народження | Виборг, Ленінградська область, РРФСР, СРСР |
| Роки активності | 1993 — тепер. час |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | поет, музикант |
| Інструменти | гітара |
| Жанри | Анархо-панк, Пост-панк, нойз-рок, гардкор-панк, альтернативний рок, розмовний жанр і російський шансон |
| nikonovptvp.spb.ru | |
 Файли у Вікісховищі | |
Олексій Валерійович Ніконов (також Льоха Ніконов) (20 грудня 1972, Виборг) — російський поет та музикант, вокаліст гурту «Последние танки в Париже» та супергурту «ШТЫКНОЖ».
Життєпис[ред. | ред. код]
Олексій Валерійович Ніконов народився в місті Виборг. У 1996 році створює гурт «Последние танки в Париже». Перші виступи гурту відбулися у клубі TamTam. У тому ж році було записано перший демозапис «Olkaa Hyva». Після смерті ударника гурту Едуарда Старкова у 1997 році, гурт тимчасо призупиняє діяльність. У 1998 році до гурту приєднався новий барабанщик Сергій Вельміта і гурт відновлює свою діяльність. На початку 2000-х Льоха Ніконов переїжджає до Санкт-Петербурга. Окрім гурту «Последние танки в Париже» брав участь у таких проєктах як «Психея», «Порт 812», «Глеб Самойлоff & The Matrixx», «Барто», «Дикие ёлочные игрушки», «Свиньи в космосе» та ін.[1]
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
Олексій Ніконов різко критикує російських політиків та президента Російськой Федерації Володимира Володимировича Путіна, а також порівнює нинішній політичний стан у країні з феодалізмом[2][3].
Під час початку Російсько-української війни 2014 року зайняв нейтральну позицію, звинувачуючи у всьому політиків[4].
Дискографія[ред. | ред. код]
У складі «Последние танки в Париже»[ред. | ред. код]
- 1996 — Olkaa Hyva
- 1998 — «Девственность»
- 1999 — «Порномания»
- 2001 — «Гексаген»
- 2004 — «2084»
- 2007 — «Свобода слова»
- 2008 — «Зеркало»
- 2009 — «Репортаж с петлёй на шее»
- 2010 — «Порядок вещей»
- 2012 — «Ультиматум»
- 2014 — «Ключи от всех дверей»
- 2016 — «Реакция»
У складі «ШТЫКНОЖ»[ред. | ред. код]
- 2020 — «Шоковая терапия»
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Трилогія «Нулевые»:
- «НеХардКор»
- «Техника Быстрого Письма»
- «Галлюцинации»
- «Гербарий»
- «Медея»
- «Собрание сочинений»
- «Тотальный Джаз»
П'єси та спектаклі[ред. | ред. код]
- Зонг-опера «Медея. Эпизоды» (автор монологів та музики)[5].
- Монодрама «Магбет» (автор тексту).
- Комедія «Бедный, бедный Гамлет» (автор тексту)[6].
Нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат премії имені Іллі Кормильцева у 2008 за кращу «рок-поезію»[7] та 2009 році за збірку «Нулевые»
Спектакль «Медея. Эпизоды» на вірші Олексія Ніконова отримав премію імені Сергія Курьохіна у 2011 році[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Алексей Валерьевич Никонов биография, Дискография, Другие проекты, Награды. www.people.su. Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Лидер "ПТВП" Алексей Никонов: "Сеть является более опасным оружием, чем винтовка". www.nakanune.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Алексей Никонов: «Перестройка повторится. Только по-другому». newprospect.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Лёха Никонов о ситуации в России и Украине (uk-UA) , процитовано 4 серпня 2022
- ↑ MEDEA by Teatro Di Capua. teatrodicapua.com. Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ «БЕДНЫЙ, БЕДНЫЙ ГАМЛЕТ» ломанная трагедия. varnava.net. Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Вручили премию Кормильцева — OpenSpace.ru. os.colta.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Новости, Р. И. А. (20110409T0345). Премию Курехина разделили между "Медеей" и "Провмызой". РИА Новости (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.