Нілаканта Сомаяджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нілаканта Сомаяджі
гінді नीलकण्ठ सोमयाजि
малаял. നീലകണ്ഠ സോമയാജി
Ім'я при народженнісанскр. नीलकण्ठ सोमयाजि[1][2]
Народився14 червня 1444(1444-06-14)[3]
Тирурd, Індія
Померне раніше 1501
Діяльністьматематик, астроном, астролог
Галузьастрономія і математика
Науковий керівникДамодара
Відомі учніТунджатту Ежуттаччан

Келаллур Нілаканта Сомаяджі (14 червня 1444, Тирур, Індія — 1544) — середньовічний індійський астроном та математик XV—XVI століть, учасник Керальської школи астрономії та математики в провінції Керала (південна Індія). Відомий астрономічною працею «Тантрасанграха» (1500), в якій викладено значні досягнення керальської школи в астрономії та математиці. Приставка «Сомаяджі» позначає почесний титул посвяченого у ведичній традиції.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Один з небагатьох представників керальської школи, про життя яких нехай небагато, але відомо[4][5]. У кількох своїх працях («сіддхантах») він згадує, що народився, в перерахунку на сучасний календар, 1444 року, а в середньовічних індійських творах стверджується, що він прожив рівно сто років. У сіддхантах «Ар'ябхатія-бхаш'я» і «Лагурамаяна» повідомляє, що походить із брамінського роду («готри») Келаллур, згадує ім'я свого батька (Джатаведас), брата (Санкара), дружини (Ар'я) та двох синів (Рама, Дакшина).

Астрономію та математику вивчав під керівництвом Дамодари. Серед учнів самого Нілаканти, за деякими відомостями, був знаменитий малайський поет Тунджатту Ежуттаччан.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

1500 року Нілаканта у своїй «Тантрасанграсі» запропонував модифікацію системи світу, раніше описаної Аріабхатою. У своїй праці Аріабхатья-бхаш'я, коментарях до Аріабхатьї, він запропонував модель, де планети Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн обертаються навколо Сонця, а воно, у свою чергу, навколо Землі[6][7]. Ця геогеліоцентрична система нагадує тихонічну систему, яку запропонував Тихо Браге наприкінці XVI століття. Більшість астрономів Керальської школи прийняли його модель.

У «Тантрансаграсі» Нілаканта переробив і уточнив свою модель світу і вперше навів розклади тригонометричних функцій у нескінченний ряд; автором цих розкладів, найпевніш, був Мадхава зі Сангамаграми. Побудована Нілакантою математична модель руху внутрішніх планет (Меркурія та Венери) була найточнішою аж до відкриттів Кеплера[7].

Праці

[ред. | ред. код]

До основних праць Нілаканти належать[4][8]:

  1. Тантрасанграха[en].
  2. Голасара, базовий посібник із астрономії.
  3. Сіддхантадарпана, короткий астрономічний довідник.
  4. Чандрачхаяганіта, посібник із 32 віршів, зокрема, щодо користування сонячним годинником.
  5. Ар'ябхатья-бхаш'я, коментар до основної роботи Аріабхати.
  6. Сіддхантадарпана-в'ях'я, доповнення до праці Сіддхантадарпана.
  7. Чандрачхаяганіта-в'ях'я, доповнення до праці Чандрачхаяганіта.
  8. Сундарая-прасноттара, відповіді на питання авторитетного тамільського астронома Сундараї.
  9. Граханаді-гранта, обґрунтування необхідності перегляду кількох астрономічних констант.
  10. Грахапаріксакрама, опис методики перевірки астрономічних обчислень за допомогою регулярних спостережень.
  11. Джьотірмімамса, курс астрономії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. https://books.google.cat/books?id=tijqEAAAQBAJ — С. 356.
  3. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. а б K.V. Sarma (editor). Tantrasamgraha with English translation (PDF) (санс.). Indian National Academy of Science. с. 48. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2012. Процитовано 17 січня 2010.
  5. Tantrasamgraha, ed. K.V. Sarma, trans. V. S. Narasimhan in the Indian Journal of History of Science, issue starting Vol. 33, No. 1 of March 1998
  6. Ramasubramanian, K. Model of planetary motion in the works of Kerala astronomers // Bulletin of the Astronomical Society of India[en] : journal. — Vol. 26. — P. 11—31 [23—4]. — Bibcode:1998BASI...26...11R.
  7. а б George G. Joseph (2000). The Crest of the Peacock: Non-European Roots of Mathematics, p. 408. Princeton University Press.
  8. A.K. Bag. Indian literature on mathematics during 1400 - 1800 AD // Indian Journal of History of Science : journal. — 1980. — Vol. 15, no. 1. — P. 79—93. Архівовано з джерела 9 березня 2012. Процитовано 2010-01-30.

Література

[ред. | ред. код]
  • Володарский А. И. Очерки истории средневековой индийской математики. Либроком, 2009, 184 с. (Физико-математическое наследие: математика). ISBN 978-5-397-00474-9.
  • История математики. С древнейших времен до начала Нового времени // История математики / Под редакцией А. П. Юшкевича, в трёх томах. — М. : Наука, 1970. — Т. I.
  • Bressoud, David. Was Calculus Invented in India? // The College Mathematics Journal (Math. Assoc. Amer.). — 2002. — Vol. 33, № 1. — P. 2–13.
  • Roy, Ranjan. Discovery of the Series Formula for by Leibniz, Gregory, and Nilakantha // Mathematics Magazine (Math. Assoc. Amer.). — 1990. — Vol. 63, № 5. — P. 291–306.
  • R.C. Gupta. Second order interpolation in Indian mathematics up to the fifteeth century : [[ арх.] 9 березня 2012] : [англ.] // Indian Journal of History of Science : journal. — Vol. 4, № 1 & 2. — С. 87—98.
  • Shailesh A Shirali. Nilakantha, Euler and pi // Resonance. — 1997. — Травень. — С. 28—43.

Посилання

[ред. | ред. код]