Німецький дог
| Німецький дог | |
|---|---|
 | |
| Походження |  Німеччина |
| Характеристики | |
| Зріст | Самки: 72-84 см Самці: 80-90 см |
| Вага | 50-82 кг |
| Класифікація МКФ: | |
| № FCI | 235 |
| Стандарти породи | |
| FCI | [2 стандарт] |
| Пес свійський (Canis lupus familiaris) | |
Німецький дог (нім. Deutsche Dogge) — порода собак групи молосів, яка використовувалась для полювання на ведмедиць, кабанів та оленів. Їх також використовували як сторожових собак німецької знаті. Це одна з двох найбільших порід собак у світі, поряд з ірландським вовкодавом.
Як попередників сучасної німецької дог потрібно розглядати Bullenbeisser (бульдога) або Hatz-and Sauruden (кабанячих собак) які були на півдорозі між сильним англійським типом молоса і швидким, моторним Sighthound'ом. Термін «доге», насамперед позначав велику, сильну собаку, яка не був представницею будь-якої породи. Пізніше, назви типу «Ульмськаський доге» (Ulmer Dogge), «Англійська доге» (Englische Dogge), «Данська доге» (Danische Dogge), Hatzrude, Saupacker і Grosse Dogge, позначали різні типи цих собак, залежно від їх кольору і розміру. У 1878 році в Берліні було створено комітет із сімох активних селекціонерів/ок і суддей під керівництвом Dr. Bodinus, який ухвалив рішення класифікувати всі вищеназвані типи собак як «німецька дог». Таким чином була покладена основа для розведення саме цієї німецької породи.
У 1880 році з нагоди виставки в Берліні, був затверджений перший стандарт німецької дог. Це було зроблено під контролем Національного Клубу Великого данця (Deutscher Doggen-Club 1888 eV) і неодноразово стандарт змінювався через роки. Ця версія стандарту відповідає моделі FCI.[1]
Німецька дог — велика собака, який поєднує в собі благородство і силу, потужність і елегантність. Мінімальний зріст самок — 72 см, самця — 80 см. Більше цінуються собаки, зріст яких перевищує мінімальний. Вага близько 60 кг. Голова подовжена, вузька, з вираженим переходом від лоба до морди, досить широка спинка носа. Шия довга та м'язиста. Передні кінцівки абсолютно прямі. Стегна м'язисті, лапи круглі, з короткими темними кігтями. Хвіст середньої довжини, доходить до скакального суглоба. Добре розвинені білі зуби повинні змикатися в ножицеподібний прикус. Шерсть коротка, густа, глянсувата, щільно прилегла. Забарвлення шерсті вказує на різновид. У чорних шерсть має бути блискучою і гладкою, а очі — темними. У блакитних очі світліші.
Стандарт FCI описує собаку як «дружнього темпераменту, дуже велику тварину-компаньйонку», «люблячу та дуже прив’язану до своєї сім’ї, особливо до дітей», яка може бути стриманою з незнайомцями, без агресії, та має високий поріг реакції.
Собака любить брати участь у сімейному житті та, незважаючи на свою прихильність до людей, менш покірна, ніж більшість інших порід. За умови гарного дресирування німецький дог не більш агресивна, ніж інші собаки; вона, як правило, спокійна та врівноважена, і є хорошою сторожовим собакою, вражаючі розміри якої самі по собі є стримуючим фактором. Її дресирування має бути раннім та послідовним через її розмір у дорослому віці, що може надзвичайно ускладнити фізичний контроль.
За свою довгу історію німецька дог використовувався як бойова, мисливська, сторожова собака. На сьогодні вона як і раніше використовується як сторож, проте за красу і поступливий характер перш за все цінується як тварина-компаньйонка.
- Дог німецький // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Ветеринарний інформаційний ресурс України
- Ветеринария в Украине