Великий данець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий данець right-center
Great Dane 600.jpg
Походження Німеччина Німеччина
Характеристики
Висота Пси: мін. 80 см
Суки: мін. 72 см
Вага 60 кг
Класифікація МКФ:
FCI 235
Стандарти породи
FCI [2 стандарт]
Пес свійський (Canis familiaris)

Великий данець — порода собак групи молосів.

Походження[ред.ред. код]

На деяких грецьких монетах, які використовувались в 36 році до нашої ери, збереглося зображення собаки, дуже схожого на сучасного великого данця. Цим частково можна пояснити те, що його називають «Аполлоном собак». Проте існує точніша інформація, що відноситься до пізнішого періоду. У 407 році нашої ери німецька частина Галії, а також частина Італії та Іспанії були захоплені азіатською народністю — аланами, яких супроводжували могутні, схожі на мастифів собаки. Більше всього якості цих тварин, здатних перемогти ведмедя чи кабана, оцінили в Германії, де і почалося їх розведення. В результаті їх схрещування з ірландським грейхаундом вийшов прекрасний, крупний, тонкий, рухливий собака, якого сьогодні прийнято називати великим данцем. Попри те, що цей собака офіційно називається великий данець, до Данії він не має жодного стосунку.

Як попередників сучасного великого данця потрібно розглядати Bullenbeisser(бульдога) або Hatz-and Sauruden(кабанячих собак) які були на півдорозі між сильним англійським типом мастифа і швидким, моторним Sighthound'ом. Термін «доге», який використовують на батьківщині виведення породи Німеччині, в першу чергу позначав великого, сильного собаку, який не був представником будь-якої породи. Пізніше, назви типу «Ульмський доге» (Ulmer Dogge), «Англійський доге» (Englische Dogge), «Данський доге» (Danische Dogge),Hatzrude, Saupacker і Grosse Dogge, позначали різні типи цих собак, в залежності від їх кольору і розміру. У 1878 році, в Берліні було створено комітет із сімох активних селекціонерів і суддів під керівництвом Dr. Bodinus, який прийняв рішення класифікувати всі вищеназвані типи собак як «великий данець». Таким чином було покладена основа для розведення саме цієї німецької породи.

У 1880 році, з нагоди виставки в Берліні, був затверджений перший стандарт великого данця. Це було зроблено під контролем Національного Клубу Великого данця (Deutscher Doggen-Club 1888 eV) і неодноразово стандарт змінювався через роки. Ця версія стандарту відповідає моделі FCI.[1]

Опис[ред.ред. код]

Великий данець — великий пес, який поєднує в собі благородство і силу, потужність і елегантність. Мінімальний зріст самця — 76 см, суки — 72 см. Більше цінуються собаки, зріст яких перевищує мінімальний. Вага близько 60 кг. Голова подовжена, вузька, з вираженим переходом від лоба до морди, досить широка спинка носа. Шия довга та м'язиста. Передні кінцівки абсолютно прямі. Стегна м'язисті, лапи круглі, з короткими темними кігтями. Хвіст середньої довжини, доходить до скакального суглоба. Очі круглі, зазвичай темні, з живим розумним виразом. Вуха загострено куповані, гострі, стоячі. Добре розвинені білі зуби повинні змикатися в ножицеподібний прикус. Шерсть у всіх великих данців коротка, густа, глянсувата, щільно прилегла. Забарвлення шерсті вказує на різновид. У чорних данців шерсть має бути блискучою і гладкою, а очі — темними. У блакитних данців очі світліші.

Характер[ред.ред. код]

Великий данець — спокійний собака, який стає агресивним, лише коли цього вимагають обставини. Взагалі це ласкавий, вірний і терплячий пес.

Використання[ред.ред. код]

За свою довгу історію великий данець використовувався як бойовий, мисливський, сторожовий собака, його також впрягали у віз. На сьогодні він як і раніше використовується як сторож, проте за красу і поступливий характер великий данець перш за все цінується як домашній декоративний собака.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]