Карпачова Ніна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніна Іванівна Карпачова

Час на посаді:
14 квітня 1998 — 27 квітня 2012
Президент   Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Наступник Лутковська Валерія Володимирівна

Народилася 12 серпня 1957(1957-08-12) (59 років)
Чадир-Лунга, Молдовська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українка
Політична партія безпартійна
Професія правниця
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Заслужений юрист України
Офіційний веб-сайт

Ні́на Іва́нівна Карпачо́ва (нар. 12 серпня 1957, Чадир-Лунга, Молдовська РСР, СРСР) — українська правниця, уповноважений Верховної Ради України з прав людини (19982012), кандидат юридичних наук, доцент; колишній член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 12 серпня 1957 (Чадир-Лунга, Молдовська РСР). Батько Іван Кузьмич (1932–1984) та мати Луїза Петрівна (1933–2002) — правники.

Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1974–1979), правознавець; аспірант Академії суспільних наук, Москва (1991).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 2 в списку. На час виборів: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, безпартійна. Член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (липень 2006 — лютий 2007), член фракції Партії регіонів (травень 2006 — лютий 2007).

З березня 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 7, АР Крим. З'явилися 57.0 %, за 7.4 %, 3 місце з 14 претендентів. На час виборів: народний депутат України.

Народний депутат України 2 скликання з квітня 1994 (2-й тур), Алуштинський виборчий округ № 28, Республіка Крим, висунена трудовим колективом, член групи «Незалежні». На час виборів: Сімферопольський державний університет, доцент 1-й тур: з'явилося 65.7 %, за 48.24 %. 2-й тур: з'явилося 66.9 %, за 70.35 %. 5 суперників (осн. — Крисов Л. І., н. 1954; виконком Судакської міськради, заступник голови; 1-й тур — 8.60 %, 2-й тур — 15.05 %).

1975 — експедитор, претензіоніст торгмортрансу, Керч.

1975-1977 — секретар комітету комсомолу, Керченський судномеханічний технікум.

1977-1979 — студентка, 1979 — інструктор комітету комсомолу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

1979-1981 — юрисконсульт рибоконсервної філії, ВО «Керчрибпром».

1981-1982 — 2-й секретар, Керченський МК ЛКСМУ.

1982-1984 — слухач, ВПШ при ЦК КПУ.

1984-1985 — консультант, Кримський обласний будинок політосвіти, Сімферополь.

1985-1988 — секретар, Алуштинський МК КПУ.

1988-1991 — аспірант, Академія суспільних наук, Москва.

1991-1992 — радник з правових питань, Міжнародний центр Рерихів.

1992-1994 — доцент юридичного факультету, Сімферопольський державний університет.

1994-1998 — заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, ВР України.

14 квітня 1998-17 листопада 2006 — Уповноважений ВР України з прав людини.

8 лютого 2007 знов призначена Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини[1].

27 квітня 2012 Верховна Рада України звільнила її з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у зв´язку із закінченням терміну повноважень[2].

Автор 4 законопроектів, прийнятих ВР України: «Усиновлення дітей-сиріт» (глава до Кодексу про шлюб та сім'ю України), глава 35-А до Цивільного процесуального кодексу України (судовий порядок усиновлення дітей-сиріт), Закону України «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Закону України щодо кримінальної відповідальності за торгівлю людьми (ст. «Торгівля людьми» Кримінального кодексу України). Голова оргкомітету Перших парламентських слухань щодо виконання Україною Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1995). Ініціатор і учасник створення Національного центру усиновлення дітей-сиріт при Міністерстві освіти України (1996). Очолювала урядові делегації України на міжнародних та європейських конференціях з проблем захисту прав людини. Віце-президент Всесвітнього конгресу українських юристів (1996-1998). З 1998 — член Європейського, з 2000 — Міжнародного інституту Омбудсмена. З 1999 — очолює Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми в Україні.


Попередник:

Карпачова Ніна Іванівна
Logo of the Verkhovna Rada of Ukraine.svg
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Лутковська Валерія Володимирівна

Україна
Наступник:


Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.