Ніна Снейт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніна Снейт
Ніна Снайт.jpg
Народилася 1974
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність математик
Alma mater Бристольський університет
Заклад Бристольський університет
Науковий керівник Jonathan Keatingd[1]

Ніна Клер Снейт (англ. Nina Snaith) — британський математик, викладає у Бристольському університеті, яка працює в над теорією випадкових матриць та квантовому хаосі.

В 1998 році вона та Джонатан Кітінг придумали значення для провідного коефіцієнта асимптотики за допомогою функцій Зета Рімана. Значення Кітінга та Снейт для константи базувалося на теорії випадкових матриць. Ця тенденція мала початок з гіпотези кореляції пари Монтгомері. Роботи Кітінга та Снейт розширили роботи Конрея, Гоша та Гонека, а також інформацію щодо евристики чисел; Конрі, Фермер, Кітінг, Рубінштейн і Снейт пізніше вигадали надали терміни в асимптоти ці. Робота Снейт була продовжена в її докторській дисертації «Теорія випадкової матриці» та зетових функцій.

Сім'я[ред. | ред. код]

Світ Ніни був повний чисел з моменту її народження. Вона сестра математика і музиканта Дена Сніта. Її батько — математик, її мати та дідусь — вчителі математики, а брат має ступінь доктора математичних наук. Ніна не вірить, що це просто збіг, і не вважає це суто генетичним; вона зазначила, що її сестра Анна — професорка літератури ХХ століття в Коледжі Кінга.

Попри оточення, Ніна ніколи не думала, що вона стане такою. У шкільні роки вона відвідувала математичні клуби, брала участь в олімпіадах з математики та захоплювалась дослідженнями свого батька та діда. Т

Освіта[ред. | ред. код]

Ніна здобула ступінь бакалавра теоретичної фізики в університеті Макмастера, у Лондоні. Потім вона переїхала до Сполученого Королівства наприкінці 1990-х, щоб розпочати докторські дослідження з Джоном Кітінгом. У 2000 році в Бристольському університеті Ніна захистила дисертацію з математики.

Сфера досліджень: Зв'язок між теорією випадкової матриці та певними теоретичними функціями, такими як zeta-функція Рімана та L-функції. Цей зв'язок виникає через статистику нулів цих функцій і може бути використаний, що дозволяє вивчати zeta та L-функції, використовуючи методики з теорії випадкової матриці.

PHD проекти: Ніна Сніт керує докторськими програмами в теорії випадкових матриць. Математика може бути дуже різноманітною, колишні проекти включають методи вірогідності, аналізу, маніпулювання матричними детермінантами, комбінаторики та обчислення. Окрім того, вона разом з іншими науковцями обговорюють розвиток біології та досліджують хромосоми.

Примітки[ред. | ред. код]