Ніобофіліт
| Ніобофіліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1964-001 |
| Абревіатура | Nbp[3] |
| Хімічна формула | (K, Na)3(Fe2+, Mn)6(Nb, Ti)2 Si8 (O, OH, F)31 |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DC.05 |
| Ідентифікація | |
| Колір | шоколадно-бурий |
| Сингонія | триклінна |
| Спайність | досконала по {001} |
| Твердість | 3,0-4,0 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 3,42 |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,048 |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | 78,01 |
| Названо на честь |
ніобій[4], листок (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Letitia Laked[2] |
 Ніобофіліт у Вікісховищі | |
Ніобофілі́т (рос. ниобофиллит; англ. niobophyllite; нім. Niobophyllit m) — мінерал, ніобіїстий аналог астрофіліту шаруватої будови.
Опис[ред. | ред. код]
1. За Є. Лазаренком: (K, Na)3(Fe, Mn)7[Nb2 (Si4O12)2O4 | (OH)3].
2. За. К. Фреєм: (K, Na)3(Fe2+, Mn)6(Nb, Ti)2 Si8 (O, OH, F)31.
3. За іншими даними: K2Na(Fe+2,Mn)7(Nb, Ti)2Si8O26(OH)4(F, O)
Містить (%): K2O — 5,51; Na2O — 2,49; Fe + Fe2O3 — 23,74; MnO — 9,83; Nb2O5 — 14,76; TiO2 — 2,94; SiO2 — 33,40; Al2O3 — 0,89; H2O — 3,72; F — 0,46. Домішки: MgO (0,16); CaO (0,72); (Ce, La)2O3 (1,50); Ta2O5 (0,52).
Сингонія триклінна.
Спайність досконала.
Густина 3,42.
Колір шоколадно-бурий.
Знайдений як акцесорний мінерал у параґнейсах у районі Сіл-Лейк на півострові Лабрадор (Канада).
Від ніобо… й грецьк. «філлон» — лист (E.H.Nickel, J.F.Rowland, D.J.Charette, 1964).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ а б Nickel E. H. Niobophyllite - the niobium analogue of astrophyllite; a new mineral from Seal Lake, Labrador // The Canadian Mineralogist — 1964. — Vol. 8. — P. 40–52. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ніобофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ніобофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
