Ніре (1945)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ніре)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ніре»
Служба
Тип/клас Ескортні міноносці типу «Мацу»
Держава прапора Японія Японія
Належність
Корабельня верф ВМФ у Майдзуру
Закладено 14 серпня 1944
Спущено на воду 25 листопада 1944
Введено в експлуатацію 31 січня 1945
На службі 1945
Виведений зі складу флоту 5 жовтня 1945
Статус в 1947 зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1350
Довжина 100,0 м
Ширина 9,4 м
Осадка 3,4 м
Технічні дані
Рухова установка 2 парові турбіни, 2 парові котли
Потужність 19 000 к.с. (14 МВт)
Швидкість 27,3 вузла
Дальність плавання 4680 миль (8670 км) на швидкості 16 вузлів
Озброєння
Артилерія 3 (1х2 + 1х1) × 127-мм / 40 калібрів гармати Тип 89
Торпедно-мінне озброєння 4 (1х4) × 610-мм торпедних апарати (4 торпеди)

60 глибинних бомб

Зенітне озброєння 25 (4х3 + 13х1) × 25-мм гармат

«Ніре» (Nire, яп. ) — ескортний міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.

Історія створення[ред. | ред. код]

Корабель, який став двадцять сьомим серед завершених ескортних міноносців типу «Мацу» (та дев'ятим серед таких кораблів підтипу «Татібана»), був закладений 14 серпня 1944 року на верфі ВМФ у Майдзуру. Спущений на воду 25 листопада 1944 року, ставв до ладу 31 січня 1945 року.

Історія служби[ред. | ред. код]

За весь час після завершення та до закінчення війни «Ніре» не полишав вод Японського архіпелагу, при цьому з 25 квітня його включили до 52-ї дивізії ескадрених міноносців.

22 червня 1945-го «Ніре» зазнав певних пошкоджень під час нальоту на Куре. Враховуючи неможливість оперативного відновлення в умовах тотальної кризи, підготований для «Ніре» екіпаж перевели на ескортний есмінець «Каба». На момент капітуляції Японії «Ніре» все так же перебував у Куре.

У жовтні 1945-го корабель виключили зі списків ВМФ, а навесні 1948-го пустили на злам.[1]

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • С. В. Патянин. Эскадренные миноносцы и миноносцы Японии (1879—1945 гг.). — Санкт-Петербург, 1998. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Long Lancers. www.combinedfleet.com. Процитовано 7 грудня 2021.