Ніцца (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніцца
OGC Nice logo.png
Повна назва Olympique Gymnaste Club
Nice Côte d'Azur
Прізвисько Les Aiglons («орлята»)
Коротка назва Ніцца
Засновано 1904
Населений пункт Ніцца, Франція Франція
Стадіон Альянц Рив'єра
Вміщує 35 596[1]
Власник Велика Британія Ineos
Президент Франція Жан-П'єр Рівер
Головний тренер Франція Крістоф Галтьє
Ліга Ліга 1
2020/21 9
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

Ніцца (фр. Olympique Gymnaste Club de Nice-Côte d'Azur) — французький футбольний клуб з міста Ніцца. Заснований в 1904 році. Чотириразовий чемпіон Франції (1951, 1952, 1956 і 1959), триразовий володар Кубка Франції (1952, 1954 і 1997).

Історія[ред. | ред. код]

ХХ століття[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

ФК «Ніцца» засновано в 1904 році.

Став відомий тим, що базується в незручному для суперників місці. Після першої світової війни багато клубів скаржилися, що добиратися на південний схід Франції дуже важко. «Ніццу» навіть хотіли офіційно виключити з чемпіонату з цієї причини, однак нічого в чиновників не вийшло.

Золоті часи[ред. | ред. код]

Найкращі часи «Ніцци» припали на 1950-ті роки. Спочатку Нум Андойре], а потім — Маріо Зателлі, Джордж Беррі, Луїс Карнілья і Жан Лусіано чотири рази виграли чемпіонат країни, а також команда стала триразовим володарем Кубка. Причому найперший титул в 1951-му році дістався команді зовсім непросто. На перше місце «орлята» потрапили тільки в передостанньому турі. Разом з «Ліллем» команда набрала однакову кількість очок, але краща різниця забитих і пропущених м'ячів врятувала ситуацію. Ще три команди всього на одне очко відстали від двох лідерів. Виграючи національні чемпіонати, «Ніцца» отримала можливість дебютувати в Кубку європейських чемпіонів. Дуже погано складалися справи на європейській арені з мадридським «Реалом». Двічі «королівський клуб» зупиняв французів на стадії чвертьфіналу, причому в другому випадку «вершкові» навіть поступилися в «Ніцці» з рахунком 2:3, але за сумою двох зустрічей іспанці пройшли в півфінал, а через кілька місяців виграли трофей.

Український слід у команді[ред. | ред. код]

Протягом 1948—1950 років за «Ніццу» грав колишній гравець львівської «України» та київського «Динамо» Олександр Скоцень,[2] який, увійшовши у гру 45 разів, забив 23 голи й вважався одним з найсильніших форвардів Ліги 1.

ХХІ століття[ред. | ред. код]

Наступні десятиліття були непростими для клубу. Фінансові проблеми, невдалі спортивні показники заважали уболівальникам радіти успіхам своєї команди. У 2002-му році команда після п'яти сезонів у другому дивізіоні піднялася в Лігу 1, але спочатку місцева влада відмовилася спонсорувати участь «орлят» у вищій лізі. Все змінилося після того, як футболісти відмовилися від преміальних, обіцяних керівництвом за вихід в еліту. Повернувшись, команда отримала друге дихання.[3] У сезоні 2005—2006 клуб дістався фіналу Кубка Французької ліги.

Довгі роки клуб був середньостатистичною командою Франції. У сезоні 2012—2013 команда зайняла 4 місце й потрапила в Лігу Європи. Там клуб програв у кваліфікації кіпрському «Аполлону» й вибув з турніру. А того ж року в чемпіонаті «Ніцца» посіла 17 позицію, обігнавши на 2 очка «Сошо», яке вилитіло в Лігу 2.

У сезоні 2015—2016 клуб придбав у «Ньюкасл Юнайтед» Хатема Бен Арфу, який став лідером «Ніцци» й 4 бомбардиром чемпіонату. А команда посіла 4 місце.

Досягнення[ред. | ред. код]

Вітчизняні[ред. | ред. код]

Міжнародні[ред. | ред. код]

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 13 вересня 2021[4]
Позиція Гравець
1 Польща ВР Марцин Булка (в оренді з Парі Сен-Жермен)
3 Бразилія ЗХ Робсон Бамбу
4 Бразилія ЗХ Данте Captain sports.svg
5 Австрія ЗХ Флавіус Данілюк
6 Франція ПЗ Морган Шнедерлен
7 Алжир НП Анді Делор
8 Нідерланди ПЗ Пабло Росаріо
9 Данія НП Каспер Дольберг
10 Франція ПЗ Алексі Клод-Моріс
11 Франція НП Амін Гуїрі
13 Кот-д'Івуар ЗХ Хассан Камара
16 Алжир ВР Тедді Булхенді
18 Габон ПЗ Маріо Леміна
Позиція Гравець
19 Франція ПЗ Хефрен Тюрам
20 Алжир ЗХ Юсеф Аттал
21 Нідерланди НП Джастін Клюйверт (в оренді з Роми)
22 Нідерланди НП Калвін Стенгс
23 Швейцарія ЗХ Джордан Лотомба
24 Франція НП Еванн Гессан
25 Франція ЗХ Жан-Клер Тодібо
26 Франція ЗХ Мельвін Бард
28 Алжир НП Хішам Будаві
29 Франція НП Лукас Да Кунья
34 Ірландія НП Деджі Сотона
40 Аргентина ВР Вальтер Бенітес
Франція ПЗ Ізан Сако

Відомі гравці[ред. | ред. код]

Відомі тренери[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]