Нічниця триколірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нічни́ця триколі́рна
Myotis emarginatus.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Підродина: Нічницеві (Myotinae)
Рід: Нічниця (Myotis)
Вид:
Нічни́ця триколі́рна (M. emarginatus)
Біноміальна назва
Myotis emarginatus
Geoffroy, 1806
Mapa Myotis emarginatus.png

Нічни́ця триколі́рна, лилик триколірний (Myotis emarginatus E. Geoffroy, 1806)  — кажан, один з видів роду Нічниця (Myotis), відомий у складі фауни України.

Опис українських популяцій виду за виданням «Червона книга України» (1994 р.)[ред. | ред. код]

Таксономічна характеристика. Один з 66 видів роду; один з 9 видів у фауні України, представлений номінативним підвидом.

Поширення. Закарпатська і Тернопільська області та Крим. Ареал охоплює також більшу частину Центр, і Пд. Європи, Зх., Пд.-Зх. і Серед. Азію, Пн. Африку.

Місця перебування. Теплі печери та підземелля, щілини і тріщини в скелях, горища будівель, розташованих у розріджених лісах, парках, на виноградниках.

Чисельність. Трапляється дуже рідко. У зх. областях з 1970 по 1992 р. знайдено, переважно в зимовий період, 13 особин.

Причини зміни чисельності. Зменшення кількості схованок, забруднення природного середовища пестицидами тощо.

Особливості біології. У зх. областях — осіла. У Криму на зимівлі не виявлена. Один з найбільш теплолюбних кажанів фауни України. Живе здебільшого поодинці, самиці утворюють виводкові зграї. Може селитися поряд з ін. видами кажанів, зокрема з підковоносом великим і нічницею великою, їжу добуває з настанням густих сутінок. Літає на узліссях, виноградниках, у парках, серед кущів і дерев; уникає суцільних лісових масивів. Політ низький (на висоті 1 — 3 м), відносно повільний з частими поворотами. Живиться дрібними комахами (двокрилі, саранові та ін.). Самка раз на рік (кін. червня — поч. липня) народжує одне маля. Вороги — сови, куниці.

Розмноження у неволі. Даних немає.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Необхідно взяти під охорону місця можливого перебування виду.

Література[ред. | ред. код]