Ніч перед Різдвом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніч перед Різдвом
Ночь перед Рождеством
Жанр повість
Автор Микола Гоголь
Мова російська
Опубліковано 1832
Попередній твір Пропала грамота
Наступний твір Страшна помста

CMNS: Цей твір на Вікісховищі

«Ніч перед Різдвом» (рос. Ночь перед Рождеством) — повість Миколи Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Історія створення[ред. | ред. код]

Час написання «Ночі перед Різдвом» різні дослідники визначають по-різному — хоча і в загальних рамках періоду з 1830 р. до зими 18311832 рр.[1].

Уперше повість опублікована у виданні: «Вечера на хуторе близ Диканьки. Повести, изданные Пасичником Рудым Паньком. Вторая книжка. Санкт-Петербург. Печатано в типографии А. Плюшара. 1832 (цензурное разрешение — 31 января 1832 г.)».

Сюжет[ред. | ред. код]

Поштовий блок присвячений 200-тій річниці від дня народження М. Гоголя. На правій марці — «Ніч перед Різдвом»

Дія повісті хронологічно приурочена до епізоду царювання Катерини II, останньої депутації запорожців, що відбулася в 1775 році і пов'язаної з роботою Комісії щодо ліквідування Запорізької Січі.

Сюжет твору розгортається в українській Диканьці. Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що наставша темрява утримає вдома багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дьяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду) не наважиться прийти до дочки Чуба — Оксани.

Чуб з кумом не знають, чи йти в такій темряві до дьяка, однак вирішують що йдуть. Вдома залишається красуня Оксана. Приходить Вакула. Оксана насміхається над ним. У двері стукає Чуб що збився з дороги, без кума, який вирішив повернутися через влаштовану чортом хурделицю додому. Однак, почувши коваля, Чуб вирішує, що потрапив в хату кульгавого Левченка. Чуб відправляється до матері Вакули, Солохи, яка і є та сама відьма, яка крала з неба зірки.

До Оксани приходять її подруги. Оксана зауважує на одній з них розшиті золотом черевички. Оксана гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця».

Між тим чорта, що з користю проводить час у Солохи, налякав голова, що не пішов до дьяка на кутю. Чорт залізає в мішок, залишений серед хати Вакулою, а в інший незабаром лізе і голова, тому що до Солохи прийшов дьяк. Загравшомуся з Солохою дьяку теж доводиться лізти в мішок, бо приходить Чуб. Втім, незабаром Чуб лізь в той же мішок, уникаючи зустрічі з Вакулою що повернувся. Поки Солоха розмовляє на городі козаком Касьяном Свербигуз що тільки но прийшов, Вакула забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною.

Різдво в Україні. Поштова марка СРСР, 1991 р., серія Народні свята

У натовпі колядників коваль знову зустрічає Оксану, яка повторює свою обіцянку з приводу черевичок. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає все мішки, крім самого маленького, і тікає.

Трохи заспокоївшись, Вакула хоче спробувати ще один засіб: він приходить до запорожця Пузатого Пацюка, який «трохи схожий на біса», і отримує туманну відповідь, що чорт у нього за плечима. Передчуваючи славну здобич, чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і погрожуючи його перехрестити, стає господарем становища і велить біса везти себе «в Петербург, просто до цариці»[2].

Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. За допомогою чорта він домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Дивуючись розкоші палацу і чудному живопису, коваль виявляється перед царицею і просить у неї царських черевичків. Зачеплена такою простодушністю, Катерина звертає на цей пасаж увагу Фонвізіна що стояв неподалік, а Вакулі дарує черевички.

У селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а до ранку «закохалася по вуха в коваля». Повернувшись на Батьківщину коваль виймає зі скрині нові шапку і пояс і відправляється до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб, прельщённий подарунками і розсерджений віроломством Солохи, відповідає згодою. Йому вторить і Оксана, готова вийти за коваля «і без Черевичків».

Завівши сім'ю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалював чорта, та «такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз».

Постановки та екранізації[ред. | ред. код]

Існує декілька постановок та екранізацій повісті, зокрема:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. Том первый. М., Наследие, 2001. С. 767.
  2. «В Петембург…» — не помилка, а гоголівська мовна характеристика персонажа (таке написання в виданнях: Гоголь М. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. — М. : Наука, ИМЛИ РАН, 2003. — Т. 1. — С. 169. — ISBN 5020326798.; Гоголь М. В. Полное собрание сочинений [в 14 т.]. — Изд-во АН СССР, 1940. — Т. 1. — С. 226.)