Нішевий парфум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нішеві парфуми (або «ніша»)– альтернатива масовому виробництву парфумів. Нішева парфумерія має обмежену клієнтуру та відповідно обмежений діапазон продажу, тому метою нішевих виробників парфумів не є продати якомога більше.[1]

Такі компанії-виробники, як правило, менші за великі парфумерні концерни, такі як Coty Inc., Puig і Firmenich, але більші, ніж «інді-парфумерні» лінії, якими зазвичай володіють і керують самі парфумери.

Історія[ред. | ред. код]

В останні десятиліття 20-го століття та на початку 21-го у нішевої парфумерії з'явилися прихильники, особливо в Європі та Північній Америці серед людей, які шукали унікальні аромати[2]. Оскільки нішеві парфумерні бренди зазвичай випускали менші партії, ніж аромати дизайнерів або знаменитостей, то ці парфуми були менш поширені.[3] У книзі Луки Туріна та Тані Санчес "Парфуми: Довідник від А до Я» (2010) Турін називає бренд L'Artisan Parfumeur, заснований в 1976 році, «першою нішевою фірмою»[4], а у другому томі серії відзначає відкриття у 1955 році у Нью-Йорку парфумерного бутика Aedes de Venustas як позначку «найперших днів кембрійського вибуху Ніші».[5]

У 2010-х роках, після десятиліття занепаду ароматів для масового ринку[6], міжнародні конгломерати класу люкс придбали багато нішевих лінійок і розповсюдили їх у більш широких колах.[7] Компанія Estée Lauder Cos. Inc. була першою, яка увійшла у цей сектор, придбавши у 1999 році британський нішевий бренд Jo Malone London (засновниця бренду Джо Малон залишалася на посаді креативного директора до 2006 року, а потім звільнилася, і зрештою створила нову нішеву лінію під назвою Jo Loves.)[8] Водночас придбання нішевих брендів компанією Estée Lauder прискорилося в 2010-х роках. А саме, були придбані три бренди: Éditions de Parfums Frédéric Malle і Le Labo у 2014 році та By Kilian у 2016 році. Також у 2016 році іспанський парфумерний конгломерат Puig придбав Penhaligon's і L'Artisan Parfumeur, а L'Oréal придбала Atelier Cologne .[9] У 2017 році LVMH купила Maison Francis Kurkdjian .[10]

Парфум Le Labo Santal 33 у флаконі 50 мл

Такі зміни ускладнили концепцію нішевої парфумерії, оскільки багато нішевих парфумів стали такими ж широкодоступними та всюдисущими, як і дизайнерські парфуми. Останні іноді називали «парфумерією універмагу», водночас багато нішевих ліній стали так само доступними в універмагах. У статті Marie Claire за вересень 2020 року, яка рекламувала «Нішеві парфуми, які виділять вас із натовпу», згадувалися Chanel № 5 і Le Labo Santal 33 (останній був ексклюзивним нішевим ароматом) поряд як широко знайомі аромати, яких краще уникати обираючи більш незрозумілі нішеві парфуми.[11]

Відомі нішеві парфуми[ред. | ред. код]

Дивитися також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Knezevic, Elena. What is Niche Perfumery?. Fragrantica.com. Процитовано 25 жовтня 2022.
  2. ↑ Armstrong, Lisa (5 грудня 2018). Eau couture: the rise in bespoke perfumes and niche fragrances for olfactory connoisseurs. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  3. ↑ 19 Amazing Niche Fragrance Houses That You've Never Heard Of. Harper's Bazaar Singapore. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 24 October 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  4. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (6 серпня 2010). Perfumes: The A-Z Guide (E-book) (англ.) (вид. 2019). Profile Books. ISBN 978-1-84765-152-5.
  5. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (2018). Perfumes: The Guide 2018 (англ.). Perfüümista ÖÜ. с. 35. ISBN 978-9949-88-553-4.
  6. ↑ Louis, Catherine Saint (5 січня 2011). Smells Like 2010. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  7. ↑ Denis, Pascale; Vidalon, Dominique (20 березня 2017). LVMH buys Maison Francis Kurkdjian stake in luxury perfume push. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 1 May 2017. Процитовано 23 жовтня 2020.
  8. ↑ O'Connor, Tamison (15 листопада 2019). Jo Malone Founder Is Teaming Up With Zara on New Fragrance Line. The Business of Fashion (en-GB) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  9. ↑ Weil, Jennifer (30 червня 2016). L'Oréal Acquires Atelier Cologne. WWD (амер.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  10. ↑ Weil, Jennifer (21 березня 2017). The Race for Niche Perfume Brands Accelerates. WWD (амер.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  11. ↑ Freund, Tatjana (7 вересня 2020). Niche Perfumes That Nobody Else Will Have. Marie Claire (амер.). Процитовано 23 жовтня 2020.
  12. ↑ Rotunno, Anthony (7 липня 2012). Call It Aedes de Venustas's Very Own. Vanity Fair (en-us) . Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 24 жовтня 2020.
  13. ↑ Barsamian, Edward (28 березня 2012). Vain Glorious | Aedes de Venustas Signature Eau de Parfum. T Magazine. The New York Times. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 28 жовтня 2020.
  14. ↑ Regensdorf, Laura (26 жовтня 2020). Frederic Malle Dreams up Perfume-and-Film Pairings for a Well-Timed Distraction. Vanity Fair (en-us) . Процитовано 3 квітня 2021.
  15. ↑ Goodman, Lanie (28 жовтня 2011). A French Perfumer's Seductive Sense. Wall Street Journal. Процитовано 3 квітня 2021.
  16. ↑ Regensdorf, Laura (9 лютого 2021). 13 Perfumes for Valentine's Day, Plus the Movies to Make it a Night. Vanity Fair (en-us) . Процитовано 23 лютого 2021.
  17. ↑ Burr, Chandler (21 жовтня 2007). What the Cat Dragged In. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 лютого 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ Zulch, Sebastian (28 квітня 2015). Perfume That Smells Like Weed, And 7 Other Fascinating Scents To Try This Spring. Bustle (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 14 лютого 2021.
  19. ↑ Shariatmadari, David (25 листопада 2015). Old spines – why we love the smell of secondhand books. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 14 лютого 2021.
  20. ↑ Warren, Jane (18 травня 2016). Scents not to be sniffed at. Express.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 14 лютого 2021.
  21. ↑ Ellenberg, Celia (22 квітня 2016). 3 L'Artisan Parfumeur Fragrances That Are Destined to Become Your Signature Scent. Vogue (англ.). Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
  22. ↑ Boisserie, Béatrice (18 листопада 2011). Pionnier du renouveau des parfums artisanaux, Jean-François Laporte, s'est éteint. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 24 August 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  23. ↑ Dhouailly, Claire (11 квітня 2017). Les maîtres parfumeurs, des stars courtisées par les marques. Le Monde.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 17 June 2019. Процитовано 23 серпня 2018.
  24. ↑ Turin, Luca; Sanchez, Tania (2008). Perfumes: The Guide. Viking. с. 293. ISBN 978-0-670-01865-9. Premier Figuier was the fragrance that put Olivia Giacobetti on the map, and deservedly so: its fig-leaf note...was an overdue natural in perfumery, and pleasantly jarring.
  25. ↑ Hamilton, Denise (20 травня 2012). Scent perfumes their pages. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 23 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Stover, Laren (19 березня 2013). Revealing a Lot, Aromatic and Otherwise. The New York Times. Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 жовтня 2020.
  27. ↑ Druckerman, Pamela (12 квітня 2013). Scents and Sensibilities. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  28. ↑ The Perfume Lover: A Personal History of Scent. Publishers Weekly. 5 листопада 2012. Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 23 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нішевий_парфум&oldid=38478413