Ньярлатхотеп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Н'ярлатотеп

Ньярлатхотеп (англ. Nyarlathotep) — вигаданий персонаж з творів Говарда Лавкрафта, втілення хаосу, посланець богів Міфів Ктулху. Не має чіткої форми, проте зазвичай постає як щось дуже огидне, мінливе чи вируюче («Ньярлатхотеп... Повзучий Хаос»[1]) ... Зі слів самого Ньярлатхотепа, він має тисячі облич. В якості "аватари Ньярлатхотепа" згадується об'єкт поклоніння містичного культу "Зоряна Мудрість", що потребує кривавих жертв та здатен перебувати лише в пітьмі [2].

Вперше з'являється в поемі «Ньярлатхотеп»: він приходить з Єгипту в образі смаглявої худорлявої людини, що нагадує фараона давнини, і мандрує світом, пророкуючи загибель людства. Пізніше Г. Лавкрафт виклав загальний зміст поеми у ХХІ сонеті циклу "Гриби з Юґґоту".

« А потім з Єгипту прийшов Ньярлатхотеп. Ким він був, ніхто не міг сказати, але мав він древню кров у жилах та зовнішність Фараона. Чернь вклонялася, лише побачивши його, не знаючи чому. Він проголосив себе повсталим з пітьми двадцяти семи століть; знання його походили не з цієї планети. В землі цивілізовані ввійшов Ньярлатхотеп, ця струнка та смуглява потвора [3]  »


У творі «Сомнамбулічний пошук незвіданого Кадату» він з'являється в людському образі та намагається обдурити головного героя і не дати йому знайти місто з його сну.

« ... Між двома колонами чорношкірих невільників з'явилася самотня фігура — високий стрункий чоловік з юним обличчям античного фараона, одягнений у переливчастий хітон і увінчаний золотим вінцем, від якого йшло сяйво. Прямо до Картера йшов величний чоловік, чия горда статура та приємні риси обличчя були повними чарівності смаглявого бога або занепалого ангела і в чиїх очах грали потаємні іскорки вибагливої вдачі.  »


Ньярлатхотеп, відповідно до загальної міфологічної системи Г. Лавкрафта, є посланцем божевільного бога Азатота, і таким чином, серед усіх богів Лавкрафтівського пантеону лише Ньярлатхотеп здатен спілкуватися з людьми безпосередньо, у світі "простору", "часу" та "причинності" [4]. Окремі деталі творів, в яких згадується Ньярлатхотеп (окрім вже зазначених, можна особливо виділити "Сни у Відьомському Домі" чи "Той, що в Пітьмі Сидить") дозволяють припустити, що Ньярлатхотеп виступає уособленням постіндустріальної доби з її культом прогресу та технічними засобами, що дозволяють нівелювати простір і таким чином, за Лавкрафтом, трансформувати класичний Всесвіт у незрозумілий та жахливий Хаос [5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лавкрафт Г. Ф. Ньярлатхотеп
  2. Лавкрафт Г. Ф. Той, що в Пітьмі Сидить
  3. Лавкрафт Г. Ф. Ньярлатхотеп
  4. Лавкрафт Г. Ф. Азатот
  5. Артамонов О. Образ Ньярлатхотепа як символ постіндустріальної епохи Збірник тез доповідей учасників наукової конференції Філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка "Дні Науки-2014".