ОМО (мова)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ОМО
Носії вимерла близько у 1960 роках
Класифікація есперантід
Офіційний статус
Коди мови

ОМО — міжнародна штучна мова, розроблений в Єкатеринбурзі в 1910 році у В. Венгеровим.

Історія мови[ред.ред. код]

Автор проекту — В. Венгеров, за професією — лісознавець, відомий також як художник (його картини в даний час зберігаються в Пермській художньої галереї). У жовтні 1910 року в друкарні Якова Шубіна вийшла перша книга — підручник мови, під назвою «Проект наукової та міжнародної мови». Цей проект був представлений автором вченим, розісланий в бібліотеки і навіть піднесений Імператору. Перша світова війна, революція і громадянська війна перервали процес розвитку лінгвопроекту. Тим не менш, деяку підтримку проект отримав. І в 1927 році двохтисячним тиражем вийшов другий підручник: «ОМО — мова Людини» (240 сторінок). На перших 60 сторінках викладалася структура і граматика мови, друга частина містила в собі словник коренів. Після цього з'явилася велика кількість гуртків омістів, ОМО пвикладався (у факультативному порядку) в деяких навчальних закладах. Було створено об'єднання — «Оміат» і його керівний орган.[1] У 1928 році В. Ф. Куренщіковим були видані накладом 5000 прим. кожна серія листівок з видами Уралу (автором фото був В. Венгеров). Видавалися також листівки в друкарні «Граніт». На цих листівках була реклама ОМО. В кінці 20-х і початку 30-х років Оміат налічував близько 1000 членів. Однак пізніше у зв'язку зі зміною ситуації в країні діяльність руху омістів була припинена. Відновилася вона лише в 1950-х роках. В. Венгеров відновив пропаганду свого проекту в колах інтерлінгвістів, звертався він і до керівництва країни. Незважаючи на деяку підтримку, в тому числі з боку влади, рух омістов так і не відродилося в колишньому обсязі, а після смерті В. Венгерова в 1959 році припинилося. У 1980-х роках знову з'явився інтерес до цієї мови, членами Свердловського есперанто-клубу були проведені дослідження історії. У ряді газет були опубліковані статті, доповіді представлялися на лінгвістичних конференціях. Були знайдені носії мови. Проте вивчення ОМО велося лише як вивчення лінгвопроекту.

Алфавіт і читання[ред.ред. код]

Алфавіт ОМО побудований на основі латинського.

  • A ―А,
  • B ―Б,
  • С ― Ц,
  • D ― Д,
  • E ― E,
  • F ― Ф,
  • G ― Г,
  • H ― Х,
  • I ― І,
  • J ― Ж,
  • К ― K,
  • L ― Л,
  • M ― M,
  • N ― Н,
  • О ― О,
  • Р ― П
  • Q ― Ч,
  • R ― P,
  • S ― C,
  • T ― T,
  • U ― У
  • V ― В
  • Х ― Ш
  • Y ―Й чи Ь,
  • Z ― З

В алфавіті 25 букв, які відповідають 25 звукам. Кожній літері відповідає один звук. Досить незвичайною для есперанто особливістю ОМО є наявність, крім латиниці, другого, власного алфавіту. Таким чином, писати на ОМО можна як в «міжнародному», так і в оригінальній транскрипції. Наголос в повних основних словах падає на передостанню голосну букву (як і в есперанто).

Словниковий склад[ред.ред. код]

Велика частина словника складається з романських і німецьких коренів, а також з інтернаціоналізмів латинського походження. Є невелика кількість основ, запозичених зі слов'янських мов або через їх посередництво.

Морфологія і граматика[ред.ред. код]

Слова утворюються з'єднанням коренів і приєднанням до кореня закінчень, рефіксів (їх є 23) і суфіксів (66).

іменник[ред.ред. код]

Закінчення іменників в однині — o. Кінцеве o основних слів може не вживатися: saluto = salut. Наголос при цьому залишається. Закінчення знахідного відмінка — n, коли відсутня точніша вказівка ​​на об'єкт дії і при цьому додаток стоїть попереду доповнюється: petey len = petey le (просити його); portey katon = portey kato (нести кішку). Але: len petey, katon portey. Закінчення іменника у множині — i: lomo людина — lomi люди, xtono камінь — xtoni камені. Коли підмет та присудок однакові, при зворотному порядку слів перед присудком ставиться частка yu: kavalo es zoo = yu zoo es kavalo (кінь-тварина).

прикметник[ред.ред. код]

Закінчення прикметника (по числах не змінюється) — a. Активне причастя:-inta,-anta,-onta. Пасивний дієприкметник:-ita,-ata,-ota. Активний інфінітив:-ey (libey любити). Пасивний інфінітив:-ety (libety бути любимим). При введенні в Інфінітив ознак часу e переходить в a (теп. час), I (мин. час), O (майб. час): Mi volas lektay я хочу читати (зараз); Mi volas vuroy en Ameriko я хочу їхати в Америку (в майбутньому); Mi volis qeesiy я хотів бути присутнім (в минулому). При бажанні вказати в інфінітиві дійову особу, до закінчення додають відповідний особовий займенник: Mi ziras lektayti я бажаю, щоб ти читав тепер; Laveymi мені мити. Щоб особливо відзначити зв'язок часів, замість es можна вживати is (мин. час), As (теп. час), os (майб. час): Li es gaya він веселий (завжди, за складом характеру); Li as gaya він веселий (зараз); Otto es felqulo Отто щасливець (завжди); Otto as felqulo Отто щасливець (зараз). Ступені порівняння: plu слово kam і maplu слово kam: Su es plu bona, kam tuo. Найвищий ступінь: pley і mapley: Pley bona parko in la urbo.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В вихідних даних підручника зазначено «Центромійат», як і в книзі А. Д Дуліченко. Міжнародні допоміжні мови. М.: Валгус, 1990, С. 430]

Посилання[ред.ред. код]