Тимчасово окуповані території України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ОРДО)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
   Території і Location dot red.svg міста, тимчасово окуповані Російською Федерацією

Тимчасово окуповані території України — термін в українському законодавстві після початку російської військової окупації, що призвело до втрати контролю урядом України над Автономною Республікою Крим, містом Севастополь та частиною Донецької та Луганської областей внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України під час російсько-української війни.

15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованої[1].

17 березня 2015 року Верховна Рада України визнала окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей також тимчасово окупованою територією[2].

Правовий режим тимчасового окупованої території визначає Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[1] з уточненнями закону про суверенітет України над Донбасом[3].

7 лютого 2019 року, Указом Президента України були точно визначені географічні координати лінії розмежування на Донбасі і перелік тимчасово окупованих територій на Донбасі[4].

Засоби масової інформації використовують для тимчасово окупованої території Донбасу як загальну абревіатуру ОРДіЛО, ОРДЛООкремі райони Донецької і Луганської областей»), так і окремі абревіатури для Донецької та Луганської областей — ОРДО[5][6] і ОРЛО[7], а також Окремі райони Донбасу[8].

На 2021 рік під тимчасовою російською окупацією перебувало 43 300 кв. км, або 7 % української території[9][10] Після початку російського вторгнення 2022 року ця площа зросла у 2,9 раза.[11].

18 липня 2022 року, Верховна Рада України прийняла закон, яким передбачено застосування загального формулювання «тимчасово окупована Російською Федерацією територія України» замість чинних «тимчасово окупована територія Автономній Республіці Крим та міста Севастополь» і «тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях»[12][13].

Територія

Окуповані території Період Населення Площа
Автономна Республіка Крим 20.02.2014– 1 968 550 26 861 км²
Донецька область ОРДО 07.04.2014–
Житомирська область 24.02.2022–04.04.2022
Запорізька область 24.02.2022–
Київська область 24.02.2022–04.04.2022
Луганська область ОРЛО 29.04.2014– 2 167 802 8 377 км²
Миколаївська область 26.02.2022–
Одеська область 24.02.2022–07.07.2022 ≥ 30 0,214 км²
Севастопольська міська рада 20.02.2014– 385 998 1 079 км²
Сумська область 24.02.2022–06.04.2022
Харківська область 24.02.2022–
Херсонська область 24.02.2022– 1 046 981 28 461 км²
Чернігівська область 24.02.2022–04.04.2022
Об'єкти в акваторії Чорного моря
бурова вишка В-312 «Петро Годованець»[14] 19.02.2014–
бурова вишка В-319 «Україна»[14] 19.02.2014–
Окуповані території над якими повернуто контроль
Донецька область Авдіївська міська рада[15] 28.04.2014–30.07.2014
Бахмутська міська рада[16] 24.04.2014–06.07.2014
Дружківська міська рада[17] 12.04.2014–05.07.2014
Костянтинівська міська рада[17] 28.04.2014–05.07.2014
Краматорська міська рада[18] 12.04.2014–05.07.2014
Маріупольська міська рада[19] 13.04.2014–13.06.2014
Лиманська міська рада[20] 12.04.2014–05.06.2014
Слов'янська міська рада[18] 12.04.2014–05.07.2014
Торецька міська рада[21] 15.04.2014–21.07.2014
Луганська область Лисичанська міська рада[22] 22.05.2014–24.07.2014
Рубіжнянська міська рада[22] 22.05.2014–21.07.2014
Сєвєродонецька міська рада[22] 07.05.2014–22.07.2014
Херсонська область південна частина Стрілківської селищної ради[23] 15.03.2014–10.12.2014
південна частина Чаплинської селищної ради[23] 15.03.2014–10.12.2014
південна частина Чонгарської сільської ради[24] 10.03.2014–09.12.2014

Автономна Республіка Крим і місто Севастополь

Російська окупація Криму розпочалась 20 лютого 2014.[25] 11 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, яка створила невизнану державу Республіка Крим.

18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Російської Федерації Володимир Путін, прем'єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим Константинов, та представник сепаратистського керівництва Севастополя — громадянин РФ Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії». 20 березня договір був ратифікований Державною думою РФ[26] (майже одноголосно — проти виступив лише Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували)[27], а 21 березня — Радою Федерації, і набув чинности.[28] 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Російської Федерації.[29]

Донецька область

З 7 квітня 2014 року окуповані наступні райони Донецької області[30]: З 24 лютого 2022 року окуповані такі райони Донецької області:
Горлівський район Маріупольський район
Донецький район Половину Волноваського району
Кальміуський район
Малу східну частину Бахмутського району
Райони які були окуповані
Малу верхню частину Краматорського району

Житомирська область

Окупація розпочалась 24 лютого 2022 року одразу ж після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частин Житомирської області.

Північні райони Житомирської області, які були окуповані:
Частково північ Коростенського району[джерело?]
Частково Словечанська сільська громада[джерело?]
Частково Овруцька міська громада[джерело?]
Частково Гладковицька сільська громада[джерело?]
Частково Народицька селищна громада[джерело?]

Запорізька область

26 лютого 2022 року місто Бердянськ перейшло під контроль Російської Федерації, після чого 1 березня 2022 року Росія тимчасово окупувала місто Мелітополь. Російські війська також взяли в облогу і захопили місто Енергодар, де розташована Запорізька атомна електростанція, яка перейшла під контроль Російської Федерації 4 березня.

Райони Запорізької області, які наразі окуповані:
Мелітопольський район
Бердянський район
Майже весь Василівський район
Майже весь Пологівський район

Київська область

Окупація розпочалась 24 лютого 2022 року одразу ж після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частин Київської області.

Райони Київської області, частини яких були окуповані:
Майже весь Вишгородський район
Частково Бучанський, Броварський і Фастівський райони

Луганська область

До 24 лютого 2022 року були окуповані наступні райони Луганської області[30]:

Після 24 лютого 2022 року були окуповані такі райони Луганської області:

3 липня 2022 року Луганська область була майже повністю окупована Російською Федерацією.

Миколаївська область

Окупація розпочалась 26 лютого 2022 року після того, як російські війська вторглися в Україну та напали на місто Миколаїв і почали захоплення частин Миколаївської області, дійшовши до Вознесенська. Адміністративний центр області місто Миколаїв не був захоплений російськими військами. Однак місто Снігурівка було захоплене і станом на серпень 2022 року залишається під контролем Російської Федерації та певною мірою виконує функції адміністративного міста.[31] Кілька інших невеликих населених пунктів також були захоплені російськими військами.[32][33] До 1 вересня на окупованих територіях регіону має запрацювати повна російська адміністрація.

Райони Миколаївської області, південно-східні частини яких були окуповані:

Райони Миколаївської області, південно-східні частини які наразі окуповані:

Одеська область

У лютому 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, острів Зміїний було окуповано росіянами, звільнене 7 липня 2022 року.

Сумська область

Окупація розпочалась 24 лютого 2022 року одразу ж після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частин Сумської області.

Райони Сумської області, які були окуповані:

Харківська область

Окупація розпочалась 24 лютого 2022 року одразу ж після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частин Харківської області.

Райони Харківської області, які були окуповані:

Херсонська область

Вперше окремі території Херсонської області були окуповані Збройними силами Росії під час захоплення Криму у лютому-березні 2014 року. Наприкінці лютого 2014 року росіяни зайшли на територію півостровів Чонгар та Ад на Перекопському перешийку, а 15 березня 2014 року окупували село Стрілкове у північній частині Арабатської стрілки, що адміністративно належить до Херсонської області.

24 лютого 2022 року російські війська з Криму вдерлися до Генічеського і Скадовського районів. Протягом перших днів наступу росіяни зайняли кілька найбільших міст області: Генічеськ, Скадовськ, Олешки, Каховку, Нову Каховку, Голу Пристань, а також мости через Дніпро і Північнокримський канал та Каховську ГЕС.

Більшість міст і містечок росіяни оточували, блокуючи в'їзди до них блокпостами, проте не заходячи до самих міст. Значні бої точилися за Антонівський міст, який сполучає Лівобережну Україну з Херсоном. Українська армія змушена була відступити під натиском ворога.

Райони Херсонської області, які були окуповані:

Райони Херсонської області, які наразі окуповані:

Чернігівська область

Окупація розпочалась 24 лютого 2022 року одразу ж після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частин Чернігівської області.

Райони Чернігівської області, частини яких були окуповані:

Правовий режим

Правовий режим тимчасового окупованої території визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».[1] Згідно зі статтею 3 цього закону визначено межі тимчасово окупованої території:

  1. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
  2. внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
  3. повітряний простір над вищезазначеними територіями.

Відповідно до статті 1 того ж закону тимчасово окупована територія України є невіддільною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

17 березня 2015 року Верховна Рада також визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони Донецької та Луганської областей[2]. Їх правовий режим також визначає Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[1] з уточненнями закону про суверенітет України над ОРДЛО[3]. Відповідно до цього закону визначений Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок регулювання правочинів поширюється з урахуванням необхідних змін (en:mutatis mutandis) на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях, крім порядку в'їзду осіб на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них та порядку територіальної підсудності справ, підсудних розташованим на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях судам, що встановлюється відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Забезпечення реалізації права на спадкування

У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів[34].

Прикордонний контроль, режим відвідування та вантажоперевезень

В'їзд на територію, окуповану ДНР і ЛНР, можливий як з території Росії, так і з неокупованої території України.

Влада Російської Федерації розглядає цю територію як частину території України, а проїзд на неї з боку Росії або проїзд в зворотному напрямку — як перетин державного кордону РФ. Відповідно, особам, які не мають російського громадянства, для проїзду з цієї території в РФ, в тому числі повернення в РФ, потрібна діюча непогашена російська віза або право безвізового в'їзду в Росію.

Через пропускні пункти, контрольовані «ДНР» або «ЛНР», росіяни можуть пройти і за внутрішнім російським паспортом[35], однак такий в'їзд розглядається владою України як незаконний перетин державного кордону. Про те, який режим в'їзду і перебування встановили влади «ЛНР» і «ДНР» для громадян третіх країн і осіб без громадянства, відомостей немає.

Будь-які вантажні перевезення через кордон в обхід українського прикордонного контролю владою України вважаються незаконними. Економічне співробітництво з підприємствами, що знаходяться на окупованій території, також вважається незаконним і може бути розцінено як матеріальна і фінансова підтримка терористичних організацій. За співпрацю з транспортними підприємствами «ЛНР» і «ДНР», систематичні перевезення вантажів через закриті України прикордонні пункти пропуску «Ізварине», «Довжанський» і «Червона могила» в кінці вересня 2018 року РНБО і Мінекономрозвитку України ввели санкції проти деяких російських транспортних компаній[36].

Реінтеграція

У листопаді 2017 року пройшов круглий стіл «Повернення окупованих територій Донбасу. Український план» за підтримки Інтерньюз-Україна, USAID та Української школи політичних студій. Про проблеми і способи реінтеграції висловився Єгор Фірсов. До проблем і викликів він відніс[37]:

  • 7 тис. км² замінованої території, що співмірно з площею Чернівецької області.
  • Понад мільйон одиниць вогнепальної зброї на руках у населення.
  • Повна інформаційна блокада протягом трьох років.
  • Основна валюта — російський рубль.
  • Школярі й студенти на предметах історії вивчають історію Росії та «рідного краю Л/ДНР».
  • Оформлені сотні тисяч документів поза українським правовим полем.
  • Занепад великих об'єктів індустрії — заводів, фабрик та підприємств.

Фірсов пропонує такі кроки для відновлення української влади[37]:

  • введення на трирічний термін військово-цивільних адміністрацій, що здійснюватимуть функції місцевих рад, міських голів і держадміністрацій; персонал адміністрацій вважається недопустимим набирати з осіб, що вірно прислужували окупантам.
  • по закінченню трирічного терміну військово-цивільні адміністрації припинять роботу, мають бути провести місцеві вибори згідно з чинним законодавством, без жодних обмежень чи особливих умов.
  • у питанні покарання та несення відповідальності, першочерговим пропонується обрати критерій — застосування особою зброї проти українських сил, а також організацію незаконних збройних формувань. Під цей критерій потрапляють учасники армійських корпусів, МДБ, тощо — близько 50 тис. чол.
  • дію «Закону про амністію» пропонується поширити на представників міліції та прокуратури, які співпрацювали з окупаційним режимом, — для них буде запроваджені лише обмеження щодо обіймання державних посад.

18 січня 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях»[38].

  • цей документ визнає Росію агресором і окупантом.
  • дії РФ на території Донецької і Луганської областей у тексті закону названі «збройною агресією РФ».
  • згідно з текстом закону, до тимчасово окупованих Росією територій у Донецькій та Луганській областях входять земля, річки, озера, внутрішні морські води, надра та повітряний простір над цими територіями.
  • межі окупованих територій в цих областях, визначаються президентом за поданням Міністерства оборони, підготовленим на основі пропозицій Генштабу ЗСУ.
  • наголошується, що тимчасова окупація Російською Федерацією територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
  • закон визначає, що Україна визнаватиме лише два документи, які видаються на окупованій території: свідоцтва про народження і смерть.[39]
  • відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні та її громадянам покладається на Російську Федерацію. Особи, що брали участь у збройній агресії чи окупаційній адміністрації  РФ, несуть кримінальну відповідальність.
  • за громадянами України зберігається право власності на окупованих територіях.
  • у законі окрема увага приділяється запровадженню воєнного стану. У випадку введення воєнного стану координацію і контроль на окупованій території Донецької і Луганській областях областей здійснює Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ за керівництва Генштабу. До ухвалення закону координацію здійснював АТЦ СБУ.
  • в'їзд осіб, переміщення товарів і осіб на/з тимчасово окупованих території у Донецькій та Луганській областях визначається Кабміном та здійснюється через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Право обмеження в'їзд/виїзду покладено на Командувача об'єднаних сил.
  • перебування на окупованих територіях осіб, не залучених до оборони і відсічі/стримування збройної агресії РФ, допускається з дозволу Командувача об'єднаних сил.
  • «Антитерористичну операцію може бути завершено у зв'язку із введенням воєнного чи надзвичайного стану або із початком здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях»
  • закон діє без шкоди для права України на тимчасово окуповану РФ територію АР Крим та Севастополя та заходів, спрямованих на відновлення територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаного державного кордону.

7 травня 2020 року, Андрій Єрмак, як Керівник Офісу Президента України Зеленського, заявив в інтерв'ю, що Україна планує повернути території ОРДЛО до кінця 2020 року. Яким саме чином, він не пояснив. Натомість було сказано, що восени планується проведення виборів, а до того часу — встановлення контролю над кордоном з РФ[40].

Тимчасово окуповані території УНР

Окуповані території Української Народної Республіки (рожевий) у порівнянні з сучасними (червоний)


В 1920 після того як Директорія УНР здала Київ та відправилася у вигнання на чолі з отаманом Симоном Петлюрою території Української Народної Республіки були поділені між СРСР, Польщею та радянською Білорусеєю. Окупованими й досі вважаються частина Дону яка увійшла до складу УНР, Слобідська Україна, Придністров'я, Холмщина, південь Білорусі, Стародубщина та Кубань. Також окупованим вважається незалежна держава Війська Донського через свій суверенітет, Українське етнічне населення та спробу гетьмана Павла Скоропадського об'єднатися в федерацію з ним яка була розірвана після повстання.

Див. також

Примітки

  1. а б в г Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»
  2. а б Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»
  3. а б Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-19 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»
  4. Указ Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 7 лютого 2019 р. № 32/2019. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 8 лютого 2019. 
  5. Захарченко каже, що дискусія про «Малоросію» триває| Українська правда. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 5 липня 2020. 
  6. Пекельне очікування: що відбувається на пропускних пунктах з ОРДО | 5 канал. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 5 липня 2020. 
  7. Бойовики ОРЛО затримали трьох людей за кольори українського прапора | Українська правда. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 5 липня 2020. 
  8. Лина Кущ (20 жовтня 2017). Законы о деоккупации: что думают на Донбассе? (рос.). «ВВС Украина». Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 22 жовтня 2017. «Законопроект „Об особенностях политики по обеспечению государственного суверенитета Украины над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях“, принятый в первом чтении, провозглашает отдельные районы Донбасса оккупированной территорией.» 
  9. Росія окупувала 7% території України - Президент. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  10. Від російської агресії в Україні загинули майже 10 тис. громадян України – МЗС. dt.ua. 21.02.2017. Архів оригіналу за 21.02.2017. Процитовано 21.02.2017. 
  11. Три місяці війни в цифрах від Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
  12. Парламент ввів єдине поняття: «тимчасово окупована рф територія України». 23.07.2022, 04:32
  13. Картка законопроєкту 2395-IX від 18.07.2022
  14. а б Сепаратисты в Крыму захватили буровые вышки "Черноморнефтегаза". www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  15. Авдіївка відзначає п'яту річницю визволення від російських окупантів. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  16. “Всюди бігли люди у камуфляжі. Ми чули постріли, вибухи”. Визволення Бахмута в 2014: як це було (ФОТО, ВІДЕО). Вільне радіо. 6 липня 2019. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  17. а б Шість років тому українські воїни звільнили від російської окупації Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. mva.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  18. а б Шоста річниця визволення Слов’янська та Краматорська. www.armyfm.com.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  19. Місто в диму і вогні. 6 років після обстрілу Маріуполя (Історія, факти і вироки). Фото, відео. Вільне радіо. 24 січня 2021. Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  20. 6-та річниця звільнення Лиману. Спогади учасників операції. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 5 березня 2021. 
  21. Шість років тому, 21 липня 2014 року, українські воїни звільнили міста Рубіжне та Торецьк. mva.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  22. а б в «Хімічний трикутник» Луганщини під час окупації. Архів оригіналу за 5 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  23. а б Російські війська залишають Херсонську область. BBC News Україна (укр.). 10 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  24. Оккупация и сопротивление. Два года назад (фотогалерея). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
  25. http://espreso.tv/article/2015/03/16/rokovyny_putinskoho_anshlyusu_krymu_yak_ce_bulo [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] Роковини путінського аншлюсу Криму: Як це було
  26. Держдума проголосувала за анексію Криму / 5 канал, 20 березня 2014, 15:56. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 31 грудня 2018. 
  27. У депутата Госдумы, проголосовавшего против аннексии Крыма, начались проблемы [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  28. Рада Федерації одностайно «включила» Крим і Севастополь в РФ / УП, 21 березня 2014, 11:08. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 31 грудня 2018. 
  29. Республика Крым и Севастополь включены в перечень субъектов РФ в Конституции России. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 31 грудня 2018. 
  30. а б Указ Президента України №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях». Президент України. 2019. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 8 червня 2021. 
  31. Ukraine Update: Russia announces ‘operational pause,’ but Ukraine isn’t slowing down. Daily Kos. Процитовано 23 липня 2022. 
  32. Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Процитовано 5 серпня 2022. 
  33. Interactive Map: Russia's Invasion of Ukraine. ArcGIS StoryMaps (en-us). 5 серпня 2022. Процитовано 5 серпня 2022. 
  34. Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Стаття 11-1
  35. Ополченцы не будут требовать с россиян загранпаспорта при въезде в Донбасс из Ростовской области // KP.RU. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 19 листопада 2019. 
  36. За ініціативи СБУ застосовано спеціальні санкції до низки транспортних підприємств РФ (укр.). СБУ. 27 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018. 
  37. а б Донбасс. Аксиомы реинтеграции. ZN.ua. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 12 листопада 2017. 
  38. Рада ухвалила закон про реінтеграцію Донбасу. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 18 січня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018. 
  39. Закон по Донбасу: Україна визнає дві довідки окупантів. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 18 січня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018. 
  40. Єрмак про повернення Донбасу: хотіли б до кінця року, але є і план "Б". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 7 травня 2020. 

Джерела

Посилання