ОР22
| ОР22-01 | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Роки будування | 1938 |
| Країна будування |
 СРСР |
| Завод | Динамо, Коломенський |
| Разом побудовано | 1 |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі |
змінний однофазний, 50 Гц, 20 кВ |
| Конструкційна швидкість | 85 км/год |
| Осьова формула | 3о+3о |
| Довжина локомотива | 16480 мм |
| Робоча маса | 132 т |
| Навантаження від рушійних осей на рейки | 22 т |
| Годинна потужність ТЕД | 2040 кВт |
| Тривала потужність ТЕД | 1800 кВт |
| Швидкість тривалого режиму | 36,5 км/год |
Електровоз ОР22 (однофазний з ртутним випрямлячем, 22 — навантаження від колісних пар на рейки, в тоннах) — найперший в СРСР електровоз змінного струму. Принципова схема електровоза (трансформатор—випрямляч—ТЕД) виявилася настільки вдалою, що її почали використовувати при проектуванні більшості радянських електровозів змінного струму.
Передумови до створення електровоза[ред. | ред. код]
Вперше в Радянському Союзі питання про електрифікацію залізниць на змінному струмі підняли ще в 1920-х, тоді тільки починали електрифікацію через Сурамський перевал. Найпростіші розрахунки показали, що в майбутньому електрична тяга на постійному струмі з номінальною напругою 3000 В не дозволить раціонально вирішити питання збільшення провізної спроможності ліній, шляхом підвищення ваги поїздів і швидкості їх руху. Ці розрахунки показували, що при водінні поїзда масою 10 000 т на підйомі 10 ‰ при швидкості 50 км/год тяговий струм електровозів скаладатиме більше 6000 А. Це потребувало б збільшення перетину контактного дроту, а також частішого розташування тягових подстанцій. Загалом вчені порівняли близько двохсот варіантів поєднань виду струму і величин напруг, після чого було прийнято рішення, що оптимальним варіантом електрифікації на змінному струмі є частота (50 Гц) і напруга 20 000 В. Перша система у світі на той час взагалі ніде не була випробувана, а друга була вивчена на мізерному рівні, тому на першій Всесоюзній конференції по електрифікації залізниць було прийнято рішення про спорудження дослідної ділянки, електрифікованої змінним струмом (50 Гц) напругою 20 кВ, а також побудувати електровоз для випробувань.
Джерела[ред. | ред. код]
- В.А. Раков. Опытный электровоз переменного тока ОР22-01 // Локомотивы отечественных железных дорог 1845-1955. — 2-е, переработанное и дополненное. — Москва : «Транспорт», 1995. — С. 426—429. — ISBN 5-277-00821-7.
(рос.)
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |