Об'єднана Словенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Петра Козлера — плановані землі Словенії (1851). Нині є емблемою Словенської національної партії

Об'єднана Словенія або Велика Словенія — (словен. Zedinjena Slovenija або Združena Slovenija), панслов`янська, іредентистська концепція, згідно з якою землі, населені етнічними словенцями, повинні бути об'єднані в складі словенської національної держави.

Історія[ред. | ред. код]

Політична програма словенського національного руху виникла протягом Весни народів 1848 .[1]

Програма вимагала наступне:

  1. об'єднання всіх словенських областей в єдине королівство під владою Австрійської імперії;
  2. рівноправність словенської мови в громадських місцях;
  3. рішуче виступила проти запланованої інтеграції Габсбурзької монархії в Німецький союз.

Програма не була досягнута, але залишалася загальним політичним завданням усіх політичних течій в межах словенського національного руху до початку Першої світової війни.

Історичний контекст[ред. | ред. код]

Після Віденського Повстання, що змусило Фердинанда I прийняти конституцію, народи Імперії побачили шанс посилити свої позиції. Після Віденського конгресу в 1815, вперше за століття, всі словенські області були під владою однієї держави. Вони були, однак, розділені між різними політичними підрозділами (Крайна, Штирія, Каринтія, Гориця та Градишка, Істрія, Трієст, Ломбардія та Венеція та Королівство Угорщина. У такій фрагментації самоврядування на національній основі було неможливо.

Ідея Об'єднаної Словенії вперше сформульована 17 березня 1848 каринтійським священиком та політичним активістом Словенії, панславістом Маяром Зільським, і видана 29 березня в національній консервативній газеті «Kmetijske» в новинах декоративно-прикладного мистецтва, відредагованих Янезом Блевейсом.

Ідея, запропонована Маяром, була розроблена і ясно сформульована Товариством словенців з Відня та приводиться в цей час відомим лінгвістом Франом Миклошичем, який видав маніфест 29 квітня в словенській газеті «Novice» з Клагенфурту. У той же період географ Пітер Козлер випустив карту всіх словенських земель з етнічно-лінгвістичними межами Словенії.

Янез Блевейс представив ці вимоги ерцгерцогові Йоганну Австрійському, молодшому братові австрійського імператора Франца II, який жив серед словенців в Мариборі протягом 15 років. Три ключові пункти програми (створення Словенії як окремої юридичної особи, визнання словенської мови і заперечення приєднанню до Німецького Союзу) були підписані як клопотання. Підписане клопотання було представлено австрійському парламенту, але через повстання в Угорщині Парламент був розпущений, перш ніж зміг обговорити словенську проблему.

Наслідки[ред. | ред. код]

Політичні прагнення словенців були придушені абсолютизмом барона Олександра фон Баха в 1851, і словенське національне пробудження повернулося фактично до культурної області. Програма Об'єднаної Словенії, однак, залишалася загальною політичною програмою всіх течій у межах словенського національного руху до Першої світової війни. Після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорщини він був інтегрований в ідеї ілліризму та створення Югославії.

Після краху Австро-Угорщини в жовтні 1918, і наступного створення спочатку Держава словенців, хорватів та сербів, а потім Королівства сербів, хорватів та словенців, землі Карантійських словен та Венеційської Словенії опинилися за межами Югославії. Тому програма Об'єднаної Словенії існувала в політичних та інтелектуальних дебатах в періодах між війнами. У квітні 1941 вона була включена в маніфест Визвольного Фронту Словенського народу. Після анексії словенського Узбережжя Югославією в 1947 і поділу Вільної території Трієст між Італією та Югославією в 1954, головною вимогою Об'єднаної програми Словенії стало об'єднання більшості словенських земель в єдиній державі.

Пошта Словенії випустила печатку з нагоди 150-ї річниці Об'єднаного руху Словенії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akhavan, Payam; Robert Howse (1995). Yugoslavia, the Former and Future

Література[ред. | ред. код]

  • Bogo Grafenauer et al., eds. «Slovenski državnopravni programi 1848 — 1918», in Slovenci in država. Ljubljana, 1995.
  • Stane Granda, Prva odločitev Slovencev za Slovenijo. Ljubljana: Nova revija, 1999.
  • Peter Kovačič Peršin, ed., 150 let programa Zedinjene Slovenije. Ljubljana: Društvo 2000, 2000.
  • Vasilij Melik, «Ideja Zedinjene Slovenije 1848 — 1991», in Slovenija 1848 — 1998: iskanje lastne poti. Stane Granda and Barbara šatej, eds. Ljubljana, 1998.
  • Janko Prunk, Slovenski narodni programi: Narodni programi v slovenski politični misli od 1848 do 1945. Ljubljana, 1986.
  • Fran Zwitter, O slovenskem narodnem vprašanju, edited by Vasilij Melik. Ljubljana, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]