Об'єднане Балтійське герцогство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Vereinigtes Baltisches Herzogtum
Об'єднане Балтійське герцогство
Маріонеткова держава
1918
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Об'єднаного Балтійського герцогства
Курляндська губернія, Ливонська губернія, Естонська губернія в складі Російської імперії до Лютневої революції 1917
Столиця Рига
Мови Німецька
Форма правління Військова адміністрація
Історичний період Перша Світова війна
 - Засновано 1918
 - Брест-Литовський мир 3 березня, 1918
 - Німецька революція 1918-1919 9 листопада, 1918
 - Ліквідовано 1918
Валюта Німецька паперова марка
Попередник
Наступник
Flag of Courland (state).svg Герцогство Курляндії і Семигалії (1918)
Flag of the German Empire.svg Обер Ост
Естонська республіка Flag of Estonia.svg
Латвійська республіка Flag of Latvia.svg
Латиська Соціалістична Радянська Республіка Flag of Latvian SSR (1918-1920).svg
Історія Латвії
Coat of arms of Latvia.svg

Об'єднане Балтійське герцогство (нім. Vereinigtes Baltisches Herzogtum) — маріонеткова держава, пов'язана персональною унією з Пруссією. Проголошена 1918 правлячими колами остзейських німців за підтримки окупаційної німецької армії на території сучасних Латвії (крім Латгалії) та Естонії після укладення Брестського миру.

Передісторія[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни, німецька армія окупувала Курляндську губернію Російської імперії до осені 1915. Фронт стабілізувався вздовж смуги РигаДаугавпілсБарановичі.

Після Лютневої революції в Росії з колишніх Естляндської та півночі Ліфляндської губерній 12 квітня (30 березня) 1917 створили Естонську автономну губернію. Після Жовтневого перевороту 28 листопада 1917 обраний парламент автономної губернії проголосив себе верховною владою в Естонії і 24 лютого 1917 (за день до окупації німецькими військами) видав Декларацію про незалежність Естонії. Західні союзники визнали Естонську Республіку де-факто в травні 1918[1]

Латвійську національну раду сформували 16 листопада 1917. 30 листопада 1917 в приміщенні Латвійського етнографічного музею Рада проголосила автономію Латвійського краю в етнічних кордонах. Офіційно незалежність Латвійської Республіки проголошено 15 січня 1918[1].

Після більшовицького перевороту в Росії німецькі війська почали наступ із Курляндії, а до кінця лютого 1918 німецькі війська контролювали території Лівонської губернії і Естонської автономної губернії, остання з яких оголосила про незалежність. Згідно з Брестським миром від 3 березня 1918 Росія втратила Курляндську губернію, і згідно з Берлінськими домовленостями від 27 серпня 1918, втратила Естонську автономну губернію і Лівонську губернію[1].

Історія[ред. | ред. код]

Після підписання Брестського миру, що закріпив відокремлення Латвії та Естонії від Росії, Курляндський (8 березня) і Ліфляндський (12 квітня) сейми (т. зв. Ландесрати) оголосили про відтворення на території колишніх Курляндської, Ліфляндської, Естляндської губерній герцогств Курляндія і Лівонія, відповідно.

Німецьке командування східного фронту (Обер Ост) передбачало об'єднати ці самопроголошені утворення в буферне «велике герцогство Лівонське», поєднане особистою унією з прусською короною. Ставка при цьому робилася на сприяння німецького населення Прибалтики (остзейських німців) і антибільшовицьких збройних формувань на чолі з Бермондтом-Аваловим.

Восени 1918, німецький імператор після багатомісячних коливань визнав незалежність прибалтійського герцогства. На цьому етапі передбачалося, що формальним главою «об'єднаного герцогства» зі столицею в Ризі стане Адольф Фрідріх Мекленбург-Шверинський, але на кшталт інших німецьких квазідержавних утворень Балтія увіллється до складу федеративної Німецької імперії.

У жовтні 1918 рейхсканцлер Максиміліан Баденський віддав розпорядження про передачу управління Прибалтикою від військових в руки цивільного уряду. На час відсутності герцога владні повноваження мав здійснювати утворена в листопаді регентська рада, до складу якого увійшли чотири німця, три естонця і три латиша. Очолював раду барон Адольф Пілар фон Пільхау.

Скасування Балтійського герцогства[ред. | ред. код]

30 січня 1918 Латвійська тимчасова національна рада ухвалила рішення про створення суверенної і демократичної Латвії, до якої мають бути включені всі населені латишами регіони.

Після початку Листопадової революції в Німеччині 9 листопада 1918 , причиною якої була поразка кайзерівської імперії в Першій світовій війні, міністр оборони проголошеної німецькими революціонерами Веймарської республіки віддав наказ про виведення, що підтримували Балтійське герцогство, дивізій Німецької імперської армії з Прибалтики.

Балтійське герцогство припинило своє існування, а вже 18 листопада 1918, Народною радою на чолі з Карлісом Ульманісом і Янісом Чаксте, який представляв низку латвійських партій і громадських організацій була проголошена незалежність Латвійської Республіки.

Примітки[ред. | ред. код]