Об'єкт 490

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Об'єкт 490 "Тополь"
Тип Основний танк
Об'єкт 490 "Тополь" (Перший варіант)
Історія використання
На озброєнні Не експлатувався
Оператори СРСР СРСР
Війни Не експлатувався
Історія виробництва
Розробник КМДВ
Виробник СРСР СРСР, Завод ім. Малишева
Виготовлення 1980 рік
Варіанти Об'єкт 490 "Тополь" (Перший варіант)
Характеристики
Вага 41,5
Обслуга 2
Калібр 125мм
Броня

Спереду корпусу: 100мм сталева плита та 500мм композитної броні під кутом 68° Сторони корпусу: 180мм композитної броні Дах корпусу: 300мм Попереду башти: 780мм композитної броні під кутом 30° Сторони башти: 300мм

Броньові спідниці з боків: 85мм
Другорядне
озброєння
 додатково: Три великокаліберні кулемети

Объект 490 «Тополь» — експериментальний радянський основний бойовий танк, розроблений у ранні 1980-ті роки. Існували дві версії проекту під загальною назвою, незважаючи на значні відмінності, причому другий відрізнявся однією з найнезвичайніших конструкцій в історії радянського танкобудування.

Танк був розроблений Євгеном Морозовим, сином Олександра Олександровича Морозова. Проект було скасовано у 1991 році після розпаду Радянського Союзу та смерті Морозова.

Перший варіант[ред. | ред. код]

Перший варіант було розроблено у харківському конструкторському бюро. Він мав кілька ключових якостей. По-перше, він мав екіпаж всього із двох осіб, розміщених у захищеній капсулі, що зменшувало обсяг внутрішнього відділення. По-друге, у танка була гідродинамічна підвіска, що дозволяла набирати велику швидкість за рахунок плавності ходу. Водночас це дозволяло незалежно змінювати дорожній просвіт і, таким чином, кути лобової броні. По-третє, передбачалося надати танку спеціальну машину постачання тому ж шасі. Машина мала завантажувати снаряди та паливо без необхідності виходу екіпажу з безпеки броні.

Озброєння[ред. | ред. код]

Танк був озброєний 125 мм гарматою (пропонувалася також і 130 мм). Гармата була забезпечена простим, але надійним автоматом перезаряджання. Також були спарений кулемет і два кулемети ППО, розташовані ззаду по сторонах башти. Пропонувалася також і установка легкої (23-30мм) автоматичної гармати, хоча вона не була затверджена. Боєприпаси були ізольовані від екіпажу та МПУ башти для покращення виживання у разі прямого влучення бо боєкомплекту. Сенсорна система гармати складалася з двох панорамних прицілів та окремого панорамного тепловізора.

Броня[ред. | ред. код]

Ключовою якістю захищеності проекту було розподілення внутрішнього простору на відсіки, з яких і складався корпус. Екіпаж розміщувався в капсулі, причому обидва члени екіпажу мали повний набір засобів управління. Бензобак також був ізольований і мав внутрішні перегородки для зменшення втрати палива під час пробиття. Він розташовувався перед відсіком екіпажу, виступаючи як додатковий захист. Захист складався з композитної броні. Танк мав отримати активну систему захисту «Стандарт», що складається з шести пускових установок, по три на кожну сторону. Гідродинамічна підвіска танка дозволяла змінювати кліренс і при потребі зменшувати силует. Підвіска була захищена броньовими екранами.

Машина забезпечення[ред. | ред. код]

Однією з проблем, що стояли перед радянськими конструкторами, було забезпечення паливом і боєприпасами, оскільки машини постачання були набагато вразливіші, ніж танки. Це було особливо важливо в контексті холодної війни, оскільки у всіх моделях зіткнення СРСР та НАТО очікувалося використання тактичних ядерних боєголовок. Її рішенням стало створення машини постачання на тому самому шасі. У «броньованій машині дозаправки та озброєння» башта замінювалася на надбудову з боєприпасами. Вона також була забезпечена стикувальними пристроями для дозаправки та поповнення боєзапасу, що теоретично дозволяло повністю заправити танк за 2 хвилини та забезпечити снарядами за 5 хвилин. Запасів зберігалося на 5 повністю укомплектованих об'єктів 490.

Другий варіант[ред. | ред. код]

Після розробки Об'єкту 477 «Молот» було вирішено повністю переробити Об'єкт 490 і розвивати його паралельно з Об'єктом 477 (так як від варіанту Об'єкт 490А відмовилися). Він буде оснащений 152-мм гарматою 2А72 і стане одним із найбільш незвичайних проектів в історії танків.[1]

Компонування танка було організовано таким чином, що він розділив його на п’ять окремих відсіків, причому розташування відсіків відповідало тому, скільки шкоди завдасть боєздатності танка втрата кожної секції (наприклад, втрата палива чи двигуна менше впливає на бойові характеристики, ніж втрата екіпаж, тому вони були розміщені попереду екіпажу). Перший відсік складався з паливного бака, потім двигунів і вежі посередині (башта була над моторним відділенням). За цими двома відсіками розташовувався автомат заряджання та боєприпаси, за якими слідував відсік екіпажу в задній частині машини. Хоча ця компоновка була дещо змінена під час процесу проектування транспортного засобу (наприклад, остаточну конструкцію було оптимізовано для врахування атак боєприпасів, що використовуються над головою), базова послідовна компоновка залишилася незмінною.[1]

Танк містив туалет, кондиціонер, клімат-контроль та інструменти для приготування їжі, що дозволяло екіпажу комфортно перебувати в межах автомобіля. Екіпаж машини складався з двох осіб: водій та командир-навідник. Доступ до машини проходив через два задні люки.[1]

Озброєння[ред. | ред. код]

Основним озброєнням машини була 152-мм гармата 2А73, яка містила 32 цільні снаряди, які подавалися від системи автозаряджання. Він мав кут підйому від -5'°' до +10'°', і в той час як вежа могла обертатися на 360'°', кріплення гармати на похилому корпусі означало, що ствол знаходився лише на одній лінії з горизонтальною віссю в лобовій дузі 45'°'. Однак це можна було частково компенсувати гідропневматичною підвіскою танка, яка дозволяла змінювати кут нахилу корпусу. Завдяки довжині відсіку автозаряджання снаряди могли бути досить довгими — близько 1400 мм (для APFSDS снаряди мали довжину 1300 мм). На кожній із задніх сторін гармати було встановлено 7,62-мм кулемет, кожен з яких міг незалежно націлюватися по вертикальній осі під кутом до 45'°', що дозволяло їм вражати цілі в будівлях. Кожен кулемет ніс 1500 набоїв.[1]

Щоб подолати проблему атак піхоти з інших кутів ручною протитанковою зброєю, якій основна гармата не зможе протистояти, допоміжна вежа була встановлена в задній частині машини, над капсулою екіпажу. Додаткова вежа мала 30-мм автоматичний гранатомет, який міг прицілюватися на 360° по горизонталі та від -10'°' до +45'°' по вертикалі.[1]

Танк мав складний набір датчиків, який був розподілений по машині. Головна вежа мала праворуч модуль візуалізації та лазерну систему вимірювання дальності, а ліворуч – телевізійний модуль і систему наведення ПТРК, що ведуться з гармати. На вторинній вежі був встановлений панорамний приціл, а гранатомет мав власний денний/нічний панорамний приціл. Тепловізійний приціл також встановлювався в стволі гармати. Приціли стабілізувалися за допомогою гармати. Усім озброєнням екіпаж дистанційно керував зі своєї капсули.[1]

Захист[ред. | ред. код]

«Об’єкт 490» розроблявся з урахуванням живучості екіпажу як основного аспекту, оскільки вона вважалася найважливішою складовою боєздатності. Розташувавши відділення для екіпажу позаду всіх інших компонентів, будь-який снаряд повинен був би пробити крізь решту транспортного засобу, щоб зіткнутися, і не було розроблено жодного снаряда, який міг би досягти такого рівня проникнення. Загальний рівень захисту від лобової частини корпусу до відділення екіпажу становив еквівалент від 2000 до 4500 мм катаної однорідної броні. Захист також був підвищений за рахунок розділення різних відсіків численними внутрішніми сталевими пластинами, більшість з яких товщиною 20 мм, хоча відділення для екіпажу та боєприпасів були розділені сталевою пластиною товщиною 50 мм. Лобовий корпус використовував композитну броню, включаючи реактивну броню, під постійним кутом 80'°'. Зовнішній і центральний шари захисту корпусу були виготовлені зі сталей високої твердості, тоді як внутрішній шар використовувався з більш помірної сталі, яка була призначена для зниження ризику осколків у разі проникнення.[1]

Лобовий лист і паливний відсік були еквівалентні 700-1000 мм (залежно від використовуваного типу снаряда). Паливний бак мав кілька перегородок, які розділяли його, тобто пошкодження однієї секції паливного бака призводило лише до часткової втрати палива, а отже, до втрати бойових характеристик. Автомат заряджання також мав здувні панелі на дні відсіку. Найслабшим місцем танка був дах вежі, який мав захист лише 50 мм під кутом 5'°, однак у разі її пробиття міг бути знищений лише один з двигунів. Двигун також був ще одним рівнем захисту для екіпажу від пострілів спереду. На днищі корпусу захист становив від 20 мм під паливним і моторним відсіками до 50 мм під боєкомплектом і 100 мм під відділенням екіпажу.[1]

На бортах вежі було встановлено 12 димових установок "Туча", по шість на борт. Для захисту від різноманітних боєприпасів з усіх кутів, а також зверху танк був оснащений двадцятьма шістьма мінометами активного захисту «Штандарт». У нижній частині бойового відділення також був аварійний люк.[1]

Мобільність[ред. | ред. код]

Автомобіль оснащувався двома двигунами 4TD із загальною сумарною потужністю до 2000 к.с. Кожен двигун мав два рівні потужності: нижчий — 800 к. с. і вищий — 1000 к. с. Перший був режимом з низьким споживанням для простих подорожей, а другий – для бою. Використання двох двигунів дозволило двом двигунам помірної потужності виробляти високу сукупну потужність, зменшити витрати на паливо, дозволивши використовувати лише один двигун, і підвищити живучість, дозволивши транспортному засобу продовжувати рухатися, якщо один двигун було пошкоджено. Танк міг рухатися зі швидкістю 75 км/год як вперед, так і назад, а трансмісія могла забезпечувати максимальну швидкість до 90 км/год по дорозі та 55 км/год по бездоріжжю.[1]

На танку використовувалися два комплекти гусениць, коротший передній комплект із двох опорних катків і довший задній комплект із чотирьох опорних катків (у початковій пропозиції обидва складалися з трьох опорних катків). Це означало, що танк міг рухатися, навіть якщо дві гусениці були знищені, якщо вони були з протилежних сторін.[1]

Для полегшення пересування на передній частині корпусу, а також на полицях-футонах були встановлені фіксовані фронтальні камери. Також на водійському люку разом з вікном встановили камеру заднього виду. Це було тому, що передбачалося, що коли машина не перебуває в бою, вона рухатиметься заднім ходом (крісло водія може повертатися).[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Future Soviet Tank of the 21st century. "Object 490". btvt.info. Процитовано 5 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Об%27єкт_490&oldid=42322709