Об'єкт 769

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Об'єкт 769

Об'єкт 769 в Бронетанковому музеї Кубинки.
Тип Бойова машина піхоти
Об'єкт 769
Історія використання
На озброєнні Не експлатувався
Оператори СРСР СРСР
Війни Не експлуатувався
Історія виробництва
Розробник Челябінський тракторний завод
Виробник СРСР СРСР, Челябінський тракторний завод
Виготовлення 1972
Виготовлена
кількість
1
Варіанти Об'єкт 769
Характеристики
Вага 13,8
Довжина 7295
Ширина 3150
Висота 2450
Обслуга 3
Десант 7

Калібр 30-мм 2А42, нарізна малокаліберна автоматична гармата.
Приціл ОПУ-30, 1ПН38

Броня протипульна
Головне
озброєння
боєкомплект: 500
Другорядне
озброєння
2 х 7,62-мм Автомат Калашнікова
додатково: 4 x ПТУР 9М113 «Конкурс»
Двигун дизельний УТД-20
320
Питома потужність 23,18
Підвіска індивідуальна торсіонна
тиск на ґрунт: 0,6
Дорожній просвіт 420
Швидкість шосе: 65
бездоріжжя: 7 на плаву
Прохідність підйом: 30
рів: 2,5
брід: плаває

Об'єкт 769 у Вікісховищі

Об'єкт 769 — радянська дослідна бойова машина піхоти. Розроблено в конструкторському бюро Челябінського тракторного заводу. Серійно не вироблялася.

Історія створення[ред. | ред. код]

«Об'єкт 769» створювався у рамках ДКР «Бокс», метою якої було удосконалення конструкції БМП-1. Роботи велися на конкурсній основі в конструкторських бюро Челябінського тракторного заводу і Курганського машинобудівного заводу. Машина розроблялася в конструкторському бюро Челябінського тракторного заводу паралельно з дослідною БМП[1].

Причиною створення такого варіанта машини послужила розробка бойового відділення для нової бойової машини піхоти з установкою 30-мм малокаліберної автоматичної гармати. Однак, думки конструкторських бюро розділилися. Тому кожне бюро вело свою незалежну розробку нової бойової машини піхоти. Роботи з «Об'єкта 769» велися під керівництвом П. Ісакова. Був виготовлений один дослідний зразок, але військовими був прийнятий до військових випробувань варіант створений у СКБ Курганського машинобудівного заводу[1].

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Як основне озброєння використовувалася Малокаліберна автоматична гармата 2А42 яка була розміщена в двомісній башті машини. Військовий боєкомплект становив 500 патронів[1][2].

Як додаткове озброєння використовувалися два 7,62-мм кулемета ПКТ. Перший був встановлений у башті та спарений зі зброєю 2А42. Другий був встановлений у спеціальній башти командира, що обертається. Загальний возимий боєкомплект становив 2000 патронів.[1][2].

Крім того, на даху башти була встановлена пускова установка з ПТУР протитанковими керованими ракетами 9М113 «Конкурс». У машині могло перевозитися до 4 ПТУР[1][2].

Ходова частина[ред. | ред. код]

Ходова частина Об'єкта 769 була повністю запозичена з досвідченою БМП Об'єкт 768[1].

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Маса — 13,8 тонн
  • Чисельність екіпажу (десанта) — 3 (7) осіб
  • Габаритні розміри (довжина х ширина х висота) - 6735 x 3150 × 2450 мм.
  • Озброєння: гармата - 1 штука, калібр - 30 мм, боєкомплект - 500 пострілів
  • кулемет — 2 штуки, калібр — 7,62 мм, боєкомплект — 2000 патронів
  • протитанкова керована ракета - 2 штуки
  • Броньовий захист — протикульовий
  • Потужність двигуна — 320 кінських сил
  • Швидкість максимальна — 65 км/год.
  • Запас ходу по шосе - 550 км.
  • Швидкість подолання водних перешкод на плаву — 7 км/година[3].

Збережені екземпляри[ред. | ред. код]

Єдиний екземпляр, що зберігся, знаходиться в Бронетанковому музеї в місті Кубінка.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е С. Суворов. Боевая машина пехоты БМП-2. Описание, создание, чертежи, характеристики (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2012.
  2. а б в А. В. Карпенко, Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905—1995), стр. 137
  3. Боевая машина пехоты Объект 769 (СССР) | Kubinka tank museum Russia (рос.). www.tankmuseum.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  4. Опытная боевая машина пехоты «Объект 769» в музее г. Кубинка. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 лютого 2011.

Література[ред. | ред. код]

  • Карпенко А. В. Легкі танки // {{{Заголовок}}}. — Санкт-Петербург : Невський бастіон, 1996. — С. 137. — 10000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]