Обговорення:Бровари

Ця стаття є частиною Проєкту:Київщина (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Київську область. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Київщина.
	Чим допомогти: Потрібна ваша допомога: Необхідні статті • Незавершені статті Статистика відвідуваності статті «Бровари»

Коли все ж таки перша згадка?

1628 чи 1630?

Тут (http://www.hop.com.ua/biblio/h_b_2_6.htm) принаймні є посилання на джерело: "Вперше м. Бровари згадується у документальних джерелах за 1628 р. (журнал «Киевская старина», 1896 р. № 5, с. 261). " --Xyctka 07:59, 20 червня 2006 (UTC)

Для автора статті

Вперше в писаних документах Броварі згадані в 1628 році. Власне, якщо правильно пригадую, мова йде про скаргу якогось місцевого шляхтича, здається, до королівського суду у Варшаві. Суть скарги - інший шляхтич чи то людей у нього крав, чи то містечка відбирав. От в цьому документі, наскільки я в курсі (в усякому разі про більш ранні документи не чув), і згадано вперше Бровари серед інших населених пунктів. Сам документ нині зберігається в обласному архіві, що на Солом'янці (якщо вирішите туди поїхати - відразу поруч з ринком.) Я цей документ колись фотографував на цифрову камеру. Сам документ в хорошому стані, фото вийшло доволі якісне, текст легко читається, але після того кілька разів апгрейдився комп, пару разів падали диски, і не впевнений, що зараз знайду це фото. Якщо Вам цікаво і хочете викласти фото документа тут - надішліть свою електронну адресу на ivangonta<at>ukr.net. Спробую пошукати і надіслати Вам, але твердо обіцяти не можу.

• Ваша скринька не працює. Надішліть, будь ласка, документ на trydence@gmail.com --Trydence (обговорення) 22:00, 4 травня 2013 (UTC)

Про музичну школу

Вона вже давно не функціонує. Будинок по вул. Кірова напівзруйнований.

Сміливо редагуйте статтю :) --Хустка 14:33, 3 червня 2008 (UTC)

Місто побратим

Коли це мексиканці з Тонали стали нашими побратимами? Всі інші вказані вірно, але мексиканці... Стаття, на яку йде посилання написана некоректно. Прочитавши її, людина може дійсно подумати про нове поріднене місто. Тоналу треба викреслити зі списку.

Цитата з статті Мексиканці для братерства обрали наше місто. Таким чином, у Броварів з’явилося ще одне, вже сьоме, місто-побратим. --βρσωαρ 11:14, 25 січня 2011 (UTC)

Пам'ятники

"Практично всі вони були встановлені до здобуття незалежності України (1991 рік)." - не відповідає дійсності, видаляю --Trydence 20:00, 15 лютого 2012 (UTC)

Київ

У розділі Демографія написано: "У Київській області Бровари на 3-му місці за чисельністю населення (після столиці Києва та Білої Церкви)." Але ж Київ не є частиною Київської облаті --[[Користувач:Tohaomg]] (обговорення) 20:11, 22 червня 2014 (UTC)

Чому українці Броварів пішли від сіверян?

У статті вказано, що "абсолютна більшість сучасного населення міста — українці, що проживали тут від початку заснування містечка та сформувалися в основному від східносолв'янського плем'я сіверян". Але як могли українці міста проживати там від початку, коли з 1970-х місто росло у 2 рази за десятиріччя та продовжувало швидко зростати потім? Тобто нинішні українці Броварів вочевидь приїхали з інших місць значною мірою, і практично неможливо встановити, потомками якого давньоруського племені вони є.--Юровский Александр (обговорення) 06:51, 5 лютого 2017 (UTC)

• Маються на увазі корінні броварчани, кістяк міста. --βρσωαρ (обговорення) 11:03, 7 липня 2017 (UTC)
  • Але немає доказів, що потомки цих корінних броварчан жили тут останні 1000 років (у період, коли ще було актуальне ділення на сіверян, древлян,полян і т.п.). Ми можемо стверджувати, що колись тут були землі сіверян, але навряд чи - що сьогоденні жителі є їхніми потомками.--Юровский Александр (обговорення) 05:33, 15 липня 2017 (UTC)
    • Ну тут описується, що всі будівлі на території броварщини того періоду - це глиняні землянки сіверян, а в Броварах в той час вже існувало своє поселення, ймовірно, що післятатарська відбудова Броварів змінила етнічний склад містеча, але початково в Броварах чи його околицях мешкали саме сіверяни. Можливо просто це і не варто писати в розділ сучасний етнічний склад міста. --βρσωαρ (обговорення) 19:10, 16 липня 2017 (UTC)

З приводу останніх редагувань

@Бровар: Ряд Ваших редагувань відверто помилкові й порушують правило про НТЗ. Почнім із формулювання "Війна за незалежність Русі". Сучасні дослідження (див. свіжу 700-сторінкову монографію Сергія Полєхова 2015 року) вказують, що конфлікт між Свидригайлом і Сигізмундом носив саме династичний характер (ст. 16 вказаної праці), він не був обумовлений етноконфесійними чинниками, а породжений конкуренцією між 2 претендентами на титул великого князя литовського й руського (див. висновок на ст. 491-508). Так зване “Велике князівство Руське” - історіографічний фантом, що базується на одній фразі смоленського літописця. Такої держави ніколи не існувало, це патріотичний міф, спроба добачати “визвольні змагання” там, де їх нема. Стаття у Вікіпедії украй застаріла, й відповідає рівню історичних знань часів Грушевського без опори на весь комплекс джерел. По-друге, Кревська унія - це не “польська експансія”, а саме мирний договір, персональна унія, що не мала, аж точно для Броварів, негативних наслідків. Що ж до “польського гніту”, то це знову ж таки доволі стереотипний погляд. Козацькі повстання 16-17 століття до Хмельниччини мали саме становий характер, й були спрямовані на те, аби домогтися більшого реєстру чи збільшення платні, або виникали через майнові суперечками (як у випадку Кшиштофа Косинського). Козаки не були основними виразниками, ба навіть вагомою частиною (до певної пори) тогочасного русинського/українського суспільства. Козацькі виступи не ставили на меті повалення влади Речі Посполитої, чи покращеня становище селян, а саме домогтися своїх обмежених цілей. Таким супільним виразником була саме шляхта, яка відстоювала русинську ідентичність та православ'я (хоча також до певної пори, до середини 17 століття, коли естафету справді переймає козацтво). Отож, я повертаю свої редагування.--KHMELNYTSKYIA (обговорення) 09:52, 23 жовтня 2020 (UTC)

• 1. Свидригайлові війни почались саме як династичний конфлікт, але переріс саме в етноконфесійну боротьбу, створення окремого Великого князівства Руського тому підтвердження.

З самої статті:

Велике князівство Литовське і Руське розколюється на свої складові частини. Католицька етнічна Литва визнала владу Сигізмунда, а Русь підтримала Свидригайла.

• 2.Кревська унія — це угода по суті між окупантами на території сучасної України, це як Ризький мир 14 століття, де Русь ніхто не питав чи хоча вона в союз з Польщею.

З самої статі про унію:

Унія викликала невдоволення, зокрема серед руського (українського) населення, для якого вона означала посилення феодального гніту з боку литовських феодалів і реальну загрозу поширення влади польських магнатів і шляхти на всю Україну.

До того ж полонізація в Речі Посполитій явно не відстоювала русинську ідентичність та православ'я:

Ще в XVII сторіччі Мелетій Смотрицький у сповненому скорботи трактаті «Тренос, або Плач за Святою Східною Церквою» (1610) писав: «Де тепер безцінні діаманти православної корони, уславлені роди таких руських князів, як Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Ружинські, Соломирецькі, Головчинські, Коропинські, Масальські, Горські, Соколинські, Лукомські, Пузини та інші, яким немає ліку? Де тепер ті, що оточували їх… благородні, славетні, відважні, сильні й давні доми руського народу, що на весь світ славилися престижем, могутністю й відвагою?» За цим риторичним запитанням стояв загальновідомий факт переходу всіх цих славетних магнатських родів до католицизму.

• 3. По при те що на початку козацтво відстоювало саме свої особисті цілі, з часом все це переростало саме в етноконфесійний конфлікт - Хмельниччину.

Згідно правил війни редагувань повертаю початкову версію до узгодження висновку цього питання.--Бровар (обговорення) 06:59, 24 жовтня 2020 (UTC)

@Бровар: Як Ви добре знаєте Вікіпедія сама по собі - не авторитетне джерело, і в тій статті міститься застаріла інформація, що не відповідає сучасному рівню історичних знань. З приводу конкретно Свидригайлових війн, та їх характеру є наукова стаття С.В. Полехов, Свидригайло и литовская Русь: стереотипы историографии и свидетельства современников // Studia z Dziejów Średniowiecza. Nr 18. Warszawa, 2014. Династичний конфлікт не був означений етноконфесійними факторами. По-перше, сам Свидригайло був набожним католиком, хоча й добре ладив з православними. Серед прихильників Свидригайла було багато литовських вельмож, а на стороні Сигізмунда - православних князів (наприклад Олелько Володимирович). Приналежність до тієї чи іншої партії обумовлювалася не стільки етноконфесійними обставинами, а саме особистою лояльністю. Русини підтримували Свидригайла тому, що він вважався законним монархом, якому раніше присягнули на вірність, а Сигізмунд - організатором держперевороту. Немає жодних фактів, які б підтверджували існування “Великого князівства Руського”, Свидригайло продовжував іменувати себе великим князем литовським, руським та інш, та претендувати на віленський престол, за який і точилася боротьба.

Кревська унія, повторюсь, це мирний договір про династичний союз. Він не передбачав приєднання ВКЛ до Польщі, а тільки стосувався єдиного монарха обох країн на засадах персональної унії. До речі, у самому тексті Кревської унії сторонами зазначаються Польща, з одного боку, та “землі Литви та Русі”, з іншого. Ніякого приєднання українських земель до Польщі не було, ніяких бойових дій між країнами не почалося, і напливу польської шляхти аж тим більше. А історії про “феодальний гніт”, перелицьовані у вікістатті з радянської історіографії, давно спростовані.

Полонізація в Речі Посполитій не була урядовою політикою Варшави, і ніхто не змушував русинів силоміць ставати поляками. Руська/українська шляхта активно відстоювала русинську ідентичність, а процес спольщення набув поширення лише в середині 17 століття унаслідок більшої привабливості польської культури. Що ж до Смотрицького, то він мав різні погляди впродовж життя. “Тренос” належав до ранньої доби, пізніше він висловив фундаментальну позицію, що “не віра робить русина русином ..., а уродження і кров” й став поділяти Русь 2 рівноцінні частини: римського послушенства й православну. До речі, наприкінці життя він перейшов у греко-католицький табір.

Що ж до козаків, то з цим твердженням можна загалом погодитися. Хоча й варто зауважити, що повстання Хмельницького набуло своєї широкої охопності тоді, коли до козаків долучилася дрібна і середня шляхта Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Сама старшина становила собою тісний сплав середньо-помістної шляхти й козацької верхівки (Таирова-Яковлева Татьяна. Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654-1658). ст. 13). Що ж до “польського гніту”, то, як пише Таїрова-Яковлєва (а вона спеціалізується на козацькій тематиці), до 50-тих років 17 століття для української шляхти, козацтва й духовенства Річ Посполита була рідною ойчизною (ст. 18 вказаної праці).

Отож, без наведення контраргументів з посилання на наукові джерела, я повертаю свою версію й пропоную всі ваші зауваги вирішувати лише через СО.--KHMELNYTSKYIA (обговорення) 10:45, 24 жовтня 2020 (UTC)