Обговорення:Держава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стаття «Держава» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей.
Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.
Рік 2010 2011 2012
Переглядів 55912 85853 97083

Хто відніс фантазії щодо космічно-інопланетного походження держави до числа ЮРИДИЧНИХ ТЕОРІЙ?

- така інформація гуляє деякими підручниками

Порушення авторських прав у статті Держава[ред. код]

Дякуємо, що ви зробили свій внесок у статтю Держава, але, на жаль, ми не можемо його прийняти, оскільки цей текст захищений авторськими правами і скопійований без змін із сайту http://advokat.peterlife.ru/zakonrf/32607.shtml. Як явне порушення авторських прав ми змушені вилучити Ваш внесок у статтю Держава. Надалі пропонується:

  • якщо Ви маєте дозвіл від власника авторських прав на те, щоб вільно поширювати матеріал статті на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, Ви повинні оформити дозвіл системи OTRS.
  • якщо Ви автор даної статті, але розмістили її на власному веб-сайті раніше, то просто розмістіть на сайті наприкінці сторінки зі статтею повідомлення «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike», після чого можете сміливо подавати заявку на відновлення статті, і вона буде відновлена.

зауваження щодо порушення авторських прав щодо розділу Зникнення держав є, м'яко кажучи, помилкою

--- Держава - це основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його політичної і соціальної структури на основі права за допомогою спеціального механізму (апарату). Питання про походження держави протягом багатьох сторіч було предметом довгих дискусій. Висувалися різні гіпотези і теорії.

Одна з найдавніших теорій походження держави - теократична, тобто теорія божественного походження, згідно якої держава наказала людині Богом. Інша, патріархальна концепція, потрактує державу як велику сім'ю, в якій відносини монарха і його поданих ототожнюються з відносинами батька і членів сім'ї. Ще Конфуцій висловив патріархально-патерналистську концепцію держави. В ХVII-ХVIII століттях оформляються договірні теорії походження держави (Дж.Локк, Т.Гоббс, Ж.Ж.Руссо). Державу сталі розуміти як суспільний договір, згідно якому люди в цілях надійного забезпечення своїх природних прав, свободи, захисту особи і власності погоджуються створити державу. Як відзначав французький мислитель Д.Дідро, люди «усвідомили, що кожній людині потрібно поступатися частиною своєї природної незалежності і підкоритися волі, яка була б волею всього суспільства і була б загальним центром і пунктом єднання всіх їх волі і всіх їх сил».

В ХІХ в. були створені основи марксистської теорії про класи і державу, згідно якій держава є політичною машиною для придушення пануючими класами трудящих мас. Держава виникає разом з розділенням суспільства на класи і зростанням класових антагонізмів. В.І.Ленін підкреслював: «Держава є орган класового панування, орган пригноблення одного класу іншим, є створення «порядку», який узаконює і зміцнює це пригноблення, стримуючи зіткнення класів». Марксизм припускає, що класи зникнуть так само неминуче, як неминуче вони у минулому виникли. Із зникненням же класів зникне («відімре») і держава - такий кінцевий висновок теорії марксиста.

На думку прихильників теорії насильства держава є результатом прямої політичної дії - внутрішнього або зовнішнього насильства, завоювання. Слідством перемоги більшості над меншиною або більш сильного племені над більш слабим є установа переможцем держави. Воно стає органом управління переможеними. В результаті завоювання виникає не тільки держава, але і розподіл суспільства на класи, приватна власність.

На певних етапах історичного розвитку переважала класова природа держави, проте визначаючим завжди було його загально соціальне призначення. Якщо партії, рухи виражають групові потреби, то держава покликана представляти загальний інтерес. Держава виступає найважливішим чинником соціально-економічного і духовного розвитку суспільства.

Держава - це особлива форма організації політичної влади в суспільстві, володіючої суверенітетом і здійснюючої управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму (апарату). Ознаки держави. Держава - продукт внутрішньої еволюції суспільства. Утворення держави обумовлено необхідністю віддзеркалення загальних потреб і інтересів, які колишні інститути задовольнити не могли: до них відносяться потреби в безпеці, дотриманні прав і свобод індивідів, збереження цивільного миру і правопорядку і т.д. Держава відрізняється високою спеціалізацією і розподілом праці. В структурі держави можна виділити:

1) представницькі органи (парламент);

2) виконавчо-розпорядчі органи: президент, прем'єр, уряд; 3) судову систему; 4) наглядово-контрольні органи; 5) органи охорони громадського порядку. Держава характеризується наступним ознаками:

Особлива організація політичної влади, яка, утілюючись в державних органах, виступає як державна влада. Її здійснює особливий прошарок людей, що виконують функції управління і примушення, складових апарат держави, який наділює державно-владними повноваженнями.

Територіальна організація населення. Державна влада здійснюється в рамках певній території і розповсюджується на всіх людей, що проживають на ній. Цілісність суспільства і взаємозв'язок його членів забезпечує інститут громадянства, або підданства.

Держава організовує суспільне життя на основі права. Тільки держава займається законотворчістю, тобто видає закони і інші правові акти, обов'язкові для всього населення.

Держава є суверенною організацією влади. Державний суверенітет виражається у верховенстві влади держави і незалежності її від будь-яких інших властей усередині країни або у взаємостосунках з іншими державами.

Держава має свій в розпорядженні систему примусового стягування податків і інших обов'язкових платежів, які забезпечують його економічну самостійність.

Держава - це особлива організація політичної влади суспільства, що має у своєму розпорядженні спеціальний апарат примушення, що виражає волю та інтереси пануючого класу або всього народу.

Держава представляє все суспільство в сукупності. Воно є носієм влади, юрисдикція якої розповсюджується на всіх членів суспільства і на всю територію країни. Примусовий характер влади держави, його монополія на застосування насильства принципово відрізняють його від інших політичних інститутів, роблять його основою політичної системи.

Функції і форми держави. Держава виконує ряд функцій, які відрізняють його від інших політичних інститутів. Традиційно функції держави по сферах реалізації загальнозначущої мети підрозділяють на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх функцій можна віднести економічну, соціальну, організаторську, правову, політичну, освітню, культурну, виховну тощо:

економічна функція держави виражається в організації, координації, регулюванні економічних процесів за допомогою податкової і кредитної політики, створенні стимулів економічного зростання або здійснення санкцій; соціальна - полягає в задоволенні потреб людей в роботі, житлі, підтримці здоров'я; наданні соціальних гарантій старим, інвалідам, безробітним, молоді; страхуванні життя, власності, здоров'я; правова - включає забезпечення правопорядку, встановлення правових норм, які регулюють суспільні відносини і поведінку громадян. Захист правових норм здійснюється спеціальними правоохоронними органами держави (суд, прокуратура і т.д.). культурно-виховна - направлена на створення умов для задоволення культурних потреб населення, залучення їх до досягнень світової художньої культури, можливості самореалізації в творчості; політична - є однією з головних функцій держави, яка полягає в забезпеченні політичної стабільності, виробленню політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням широких верств населення або підтримки політичного панування класу-власника. Серед зовнішніх функцій можна виділити

функцію взаємовигідної співпраці в економічній, соціальній, технологічній, культурній, торгової і інших сферах з іншими країнами;

функцію оборони країни.

СТРУКТУРА ДЕРЖАВИ – система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави.

Вона охоплює:

– органи державної влади, які поділяються на представницькі, якправило, законодавчі (парламент); – органи державного управління, тобто виконавчо-розпорядчі (система міністерств, відомств, адміністративні установи на місцях); – президента як главу держави, який в керівництві державою безпосередньо взаємодіє з представницькими та виконавчо-розпорядчими органами; – органи правосуддя, покликані забезпечити торжество законів у державі – контрольно-наглядові органи, до яких належать прокуратура, різноманітні контрольні відомства; – органи охорони громадського порядку (міліція, поліція) та органи державної безпеки. Важливе місце в структурі держави посідають збройні сили, а також надзвичайні органи, які створюються в екстремальних умовах (війна, стихійне лихо) на певний час. Компетенція і повноваження надзвичайних органів зумовлюються конкретними цілями і завданнями, задля яких вони створюються. Складовою системи державних органів є виправні заклади тощо.

Державні органи суттєво відрізняються від органів недержавних, громадсько-політичних організацій. Тільки державні органи в межах своєї компетенції виступають офіційними виразниками інтересів усього суспільства. Вони наділені повноваженнями, що дають змогу діяти не тільки завдяки засобам переконання, а й державного примусу.

ТИП ДЕРЖАВИ – визначають на підставі ознак, притаманних усім державам. Тривалий час була розповсюджена типологія держав за певним типом виробничих відносин, які виражають їхню соціальну сутність і призначення. Однак сьогодні існують більш широкі підстави для класифікації щодо критеріїв типізації, так і щодо типології держав.

За формою правління – монархія (абсолютна, конституційна), республіка ( президентська, напівпрезидентська, парламентська. За пріоритетними функціями – військова, правова, соціальна. За адміністративно-територіальною організацією – унітарна, федерація, конфедерація. За політичним режимом – тоталітарна, авторитарна, демократична. За соціально-економічною природою – рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична, буржуазна соціалістичної орієнтації. За сталістю політичного життя – стабільна, нестійка. СИЛА ДЕРЖАВИ – це поняття не зводиться лише до військової сили. Першим комплексну характеристику сили дав Г. Моргентау. Він виділяв в цьому понятті дев'ять чинників:

– географічне положення;

– природні ресурси;

– промислові можливості;

– військовий потенціал;

– населення;

– національний характер;

– національна мораль;

– якість дипломатії;

– якість уряду.