Обговорення:Джурин (Чортківський район)

Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України.
	Чим допомогти: Допоможіть у доповненні даних про населення населених пунктів України Доповнюйте статті інформацією про пам'ятки Оновлюйте дані у статтях Долучайтеся до поточних обговорень

Ця стаття є частиною Проєкту:Тернопільщина (рівень: III, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Тернопільщиною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
III (у розвитку)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Тернопільщина має рівень «стаття у розвитку».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Тернопільщина: «висока»
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Тернопільщина}} до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із Тернопільщиною. 2. Редагуйте та доповнюйте статті про Тернопільську область, найбільшої уваги потребують незавершені статті. 3. Вікіпроєкт «Тернопільщина» покликаний покращувати усі статті, що розповідають про Тернопільську область. Ласкаво запрошуємо всіх, особливо тернопільців!

Джурин файне село. Я родом з него. Тече там річка Джуринка, яка сє починає в сосідньому селі, кажут на них лемки, це в слобідці, де є великий стов. До того ставу багато приїжджиє купатисє літом. Колись річка була досить глибока, та коли почали проводити міліорацію всьо повисушувати всякі мочари, поробили штучні річечки, бо требу було їм землі. В селі є школа трох поверхова до якої ходєт так само з сосідніх сіл, вчутсє на 10-11 класи. Тому вчут і англійску і німецку мови. Клуб вже сє трохи розвалює, кіна на крутєт, хіба що дискотеки. Та й таке вот. Вікна порозбивувані, заложені фанеров. Фонтан є коло клубу, без води. Є дідсадок з гойдалками, і каруселев. Знаю там росте файна морва, все ходив туда її збивати. Зразу коло школи і дідсадка є сад з ябками, переважно ввосінні, і пару грушок. Посеред села є торговий центр на три поверхи. Коло него стоє кантора тоже має три поверхи. В центрі є стадіон де грают ґалки, або бальон, хто як каже. Цвинтар за роки тоже вийшов майже в центрі села, а не на сході, як звикли. Є дві церкви, єдна перероблений костьол. Люди роблєт як звикли в селі. Хто як годен, а хто ніяк. Історія така. Кажут, що був такий Джура який тутка керувов, тай так пішло коли питали: "Куда йдеш", а у відповідь: "До джуриного", "До Джурина".Є цікава вулицє, називаєсє Хапівка, так назвали, бо люди там хапали з полє, є Бучицка вулицє, бо вона туда до Бучичу. Заджуринка, вона за р. Джуринка, там як дощ, то дуже болотє сильне. Є в селі тік, де зібране зерно сушут, і зберігют. Можна писати багато ще, але так на раз всього не опишеш треба чису на то всьо. Кому цікаво то прочитає се. --193.41.62.137

Сподобалося слово дідсадок. А бабсадок є? ;-) --Gutsul 07:15, 27 квітня 2007 (UTC)

Джурин.

Джурин-колиска мого дитинства. Бабуся з дідусем жили коло глинесьок, велика жовта хата на горбі. Нас туди звозили на канікули. В селі була велика ферма і тракторна бригада. Ще коло хати росла велика верба (кажуть її зрубали, шкода), коло неї клинчик, там збирались діти і грали в галку. Цвинтар ще є посередині. Там ми любили гратися і їсти ягоди. Там завжди була дивна погода: тепло і затишно. Я коли показувала чоловікові село він не розумів як можна гратись на цвинтарі?Ще пригадую дуже любила Задушні дні. Мене в дитинстві це просто зачаровувало. Ніде такого не бачила як в Джурині. Пам"ятаю каруселі в дитсадку, машинки дерев"яні, ракети і гойдалки.А яка там морва росла. Солодших ягід, які ми находили, я ще не їла. Коли було тепло, в дитсадку нас годували на вулиці. Довгі дерев"яні столи і лавки в саду під липою ставили. А ми, поки нам їсти принесуть, залазили на столи і їли молоде листя з липи. Ще ми з дідусем ходили на рибалку на р. Джуринку , на пасовище. зараз там поставили капличку.Джерела б"ють під тою каплицею. Вода лід - кістки викручує. Через ту річку є міст з каменю поставлений. Тато мені все казав, що то ще польські пани його стаили, для вузькоколійки. А які там дізелі ходили, мабуть вже ніде таких немає. Я досі пам"ятаю запах вагонів. Потім старих забрали з Джурина по ближче до себе. Їздили ми туди ще років чотири а то й п"ять тому. Хата стоїть пусткою, позаростала бур"яном, стіни сипляться. Купили її, правда. Молода сім"я. Кажуть ,що там все змінилось прадідову хату заваляли. Хотіла ще раз з"їздити, але тепер точно ні. Не те вже село стало...........