Обговорення:Звертання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Звертання - це слово або словосполучення, що називає того, до кого звернене мовлення. Звертання виражається іменником та залежними від нього словами у формі кличного відмінка (рідше називного) або іншими словами, що виступають у значенні іменника. Воно вимовляється з окличною інтонацією, окремо від інтонації речення, якщо стоїть на початку речення, або відокремлюється, якщо стоїть усередені речення: Мавко! Ти з мене душу виймаєш!; Коли б ти, нічко, швидше минала!; Не рони, вербо, сліз над водою, буде ж, матусенько, милий зо мною! (Леся УКраїнка); Земле рідна! Мозок мій світліє, і душа ніжнішою стає... (В.Симоненко).

Звертання, виражене одним словом, називається непоширеним: Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує (Леся Українка). Звертання із залежними від нього словами є поширеним: Прощайте ви, чотири мури, три двері, грачене вікно, і ти, мовчазний і понурий мій столе, і ти, вільготне дно ночей тюремних (В.Стус).

На письмі звертання виділяється комами: Благослови, Господь, державний Київ... (І.Кочерга). На початку речення, залежно від інтонації, може виділятися знаком оклику. Тоді наступне слово пишеться з великої літери: Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі... (О.Довженко).

У групі звертання можуть бути однорідні члени речення, відокремлені означення тощо. Вони виділяються відповідно до загальних правил всередині поширеного означення: Просим тебе, Царю, небесний Владарю, даруй літа щасливії сього дому господарю... (Народна творчість).

Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням, комою від нього не відокремлюються, бо вони виступають у значенні частки: О земле, велетнів роди! (П.Тичина).[1]

Не розділяємо комами вислови боронь Боже, Господи помилуй, благослови Господь, слава тобі Боже: Буде йому від пана, - думаю, - коли якусь плямочку на тому коневі, боронь Боже, помітить! (І.Муратов).[2]

Звертання не узгоджуються із жодним членом речення, не керуються та не прилягають, не відповідають на питання, а тому не є членами речення, хоча за своїм змістом входять до його структури.

Вживаються звертання в розмовно-побутовому мовленні, у мові персонажів художніх творів, в усній народній творчості, у мові газет, у листах, закликах.

Мацько, Л.І. (2011). Українська мова: Навчальний посібник (українською). Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд". с. 321–322. ISBN 978-617-536-095-8.