Обговорення:Місто (роман Підмогильного)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Статтю «Місто (роман Підмогильного)» поліпшено в рамках конкурсу «Вікіпедія для школи»
(1 грудня — 28 лютого 2022 року)

Проблеми перспективи української нації за романом В. Підмогильного «Місто». «Місто» Валеріана Підмогильного – новаторське явище української літератури. Його можна вважати навіть революційним, адже цей роман радикально відрізняється від попередників завдяки новому колу тем та проблем, що знаходять своє відтворення в літературному творі, а також новим постає герой, якого автор не ідеалізує, а показує справжнім, суперечливим, що надає йому особливої реалістичності та відповідності світовим тенденціям. Це один з перших інтелектуальних романів української модерної літератури [2]. Роман «Місто» базується на філософії екзистенціалізму, а саме – концепції «екзистенціальної діалектики» С. К’єркегора [7]. Центральним при цьому є образ людини, в даному випадку головного героя – Степана Радченка. На прикладі головного героя можна визначити два кола проблем: ті, які визначені екзистенційним контекстом та стосуються постаті Степана та ті, що стосуються перспективи розвитку української нації загалом. При аналізі постаті головного героя можна виявити такі філософські проблеми • Пошук сенсу буття • Абсурдність та ірраціоналізм навколишнього світу • Мотив самогубства • Страх перед майбутнім • Відчуття непотрібності, самоти, відчуженості. [5]. Степан проходить шлях трансформації під впливом чужорідного середовища. Хлопець спочатку їде навчатися з найкращими намірами, щоб потім допомагати людям, але його моральність зникає з кожним переломним моментом у житті, які можна визначити за людьми, з якими від зустрічається, а саме – жінками. Радченко використовує Надійку для задоволення фізичного потягу, господиню дому – задля матеріальної вигоди, Зося захоплює його повністю, але її самогубство ще глибше травмує психіку, ніж це сталося через маргіналізацію особистості. Через оточення Радченка та стосунки з ним можна окремо розглядати проблеми життя і смерті та кохання, що теж впливають на свідомість героя, Степан по-своєму осмислює їх, коли стикається з ними, як, наприклад, після смерті Зосі. Герой постійно постає перед вибором: чого він прагне від життя та які має амбіції, але вони йдуть в розріз із внутрішнім прагненням до повернення в атмосферу сільського спокою і безпосередності. Гостро постає проблема вибору і відповідальності Степана за свої вчинки – одна з рис екзистенціалізму у романі. Герой перебуває в боротьбі за матеріальне й духовне в собі. Він зазнав поразки в тому, щоб доєднатися і гармонійно влитися в міський соціум, але й розірвав свій зв'язок з селом, тому іншою рисою є проблема відчуженості, яка починає розгортатися ще на початку твору навколо двох символічних образів, які автор уводить у текст, – «розведений міст» і «пронизливий гук пароплава». Це можна трактувати наступним чином: , що міст міфопоетичній традиції виступає символом зв’язку між різними точками сакрального простору, розрив у його полотні означає втрату цього зв’язку власними силами, адже міст розводиться механічно, за наміром і потребою людини. Гук пароплава є втіленням крику душі головного героя, його підсвідомого, що вже усвідомлює невідворотні зміни [4]. До іншого кола проблем належать зовнішні та внутрішні чинники, що супроводжують розвиток українського суспільства в першій половині ХХ-го століття. Найголовнішим зовнішнім чинником, що завжди мав та й досі, на жаль має вплив, це близькість до спочатку Російської імперії, а потім Росії, що загальмувало культурний розвиток, адже протягом тривалого часу навіть мова була під забороною. Це мало відгомін у ХХ-му столітті на освіті українського населення, особливо, села, культурному розвитку і комплексу меншовартості. Для міст була характерна більша концентрація інтелігенції, тому вони «відтягували» усіх перспективних молодих людей до себе, залишаючи села без культурних осередків, які були необхідні для просвітницької діяльності. З цього випливає наступна проблема – зіткнення села і міста, боротьба менталітетів і, як наслідок, маргіналізація особистості. Роман Валеріана Підмогильного «Місто», на думку Соломії Павличко, був першою спробою серйозного осмислення урбаністичних процесів в українській модерністській літературі. Літературознавиця відзначила, що «до 1920-х років українська література, за винятком творів Винниченка, не мала розвинутої урбаністичної прози» [6, с. 209]. Степан приїжджає в місто з викликом, власним стрижнем і прагненням підкорити середовище собі. Але у Валеріана Підмогильного місто не виступає пасивною структурою, підвладною імпульсам головного героя, тому відбувається зворотній процес і Степан поступово втрачає себе, свою індивідуальність та моральні принципи і зрікається минулої оболонки, що втілено у ритуальному спаленні одягу [1]. В метафоричному вияві це цілком розповсюджена ситуація мімікрії індивіда до навколишнього середовища, щоб захистити себе і досягти певних благ. І цей патерн поведінки простежується в українському суспільстві на кожному складному історичному етапі, коли бракує рушійних сил для протистояння, тому можна категоризувати це як окрему мімікрії до середовища. Автор порушує в своєму творі дуже актуальну проблему розчинення села в місті і загальних процесів урбанізації, що не відбувалися безболісно, адже між містом і селом був великий культурний та економічний розрив. Людина, що змінювала своє місце проживання на тривалий час, опинялася на перехресті думок та впливів. Крім цього, за романом розглядають проблему перспективи української нації трактують через епіграф – цитату з «Талмуду»: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина – людина їсть і п’є: як тварина – вона множиться і як тварина – викидає; як янгол – вона має розум, як янгол – ходить просто і як янгол – священною мовою розмовляє». Це твердження відображає сутність усіх персонажів роману, які керуються двома началами: фізичним і духовним [8]. Для першої половини ХХ століття були характерні проблеми зіткнення матеріальної сфери (технічного прогресу, урбанізації) з духовною, тому В. Підмогильний показує, як міський темп життя поступово витісняє чутливість Степана, замінює її на амбіції. Як висновок, можна сказати, що інтелектуальний роман «Місто» - це різноплановий твір, що порушує низку проблем особистісного, філософського та соціального характеру. У філософському вимірі ми говоримо про екзистенціалізм та його мотиви, які тісно переплітаються з особливостями психологічного стану головного героя і його моральними поневіряннями. Також можна виділити коло проблем, які розкривають становище українського суспільства: стосунки міста і села, негаразди та нестачу освіченої інтелігенції, яка могла б реалізуватися відповідно до власних амбіцій, маргіналізацію особистості.


Список використаних джерел 1. Агеєва В. П. Місто як об’єкт бажання. Жіночий простір : феміністичний дискурс українського модернізму. К. : Факт, 2003. С. 93–100. 2. Городнюк Н. Місто В. Підмогильного як роман культури. Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. 2014. №. 19. С. 76-83. 3. Журба С. Буття людини як антропологічна модель екзистенційного інтертексту в українському інтелектуальному романі 20-х років ХХ століття. 2008. 4. Куриленко І. А. “Місто/село” або “своє/чуже” як провідні бінарні опозиції роману “Місто” В. Підмогильного. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. 2010. Випуск XXІІІ. Частина 2. С. 486–489. 5. Ніколаєва І. Б. Роман «Місто» Валер’яна Підмогильного: у витоків українського екзистенціалізму. Концепти соціокультурної трансформації сучасного суспільства : матеріали ІV Міжнародної конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених (Одеса, 21-22 травня 2021 р.). Південноукр. нац. пед. ун-т імені К. Д. Ушинського, кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності; [О. М. Єременко, М. І. Романенко (рец.)]. – Одеса: ПНПУ імені К. Д. Ушинського, 2021. С. 25-27. 6. Павличко С. Д. Дискурс модернізму в українській літературі [монографія]. К. : Либідь, 1999. 447 с. 7. Савонова Г. І. Онтологія добра і зла та проблема свободи вибору християнином у філософських міркуваннях С. К’єркегора. Грані. 2019. №. 22, № 1. С. 110–116. 8. Степанова А. А. Завойовник чи маргінал-іммораліст? Естети-ка ресентименту в романі Валер’яна Підмогильного «Місто». Таїни художнього тексту (до проблеми поетики художнього тексту) :Т 14 зб. наук. праць / Ред. кол. : Н. І. Заверталюк (наук. ред.) та ін. – Дніпро : Ліра, 2016. Вип. 19. 242 с.