Обговорення:Тибет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чому Тибет, а не Тібет[ред. код]

Чому Тибет, а не Тібет? Ажде ніхто не назвиває англійську королеву (чи географічні об*єкти що їй присвячені) В_и_кторія?

http://uk.wikipedia.org/wiki/Вікторія



Створили правила і самі їх порушують “Було б добре, якби редакція в “Уроках державної мови” назвала читачам ті слова, правопис яких зазнав змін згідно з новими граматичними правилами 1993 року. Заздалегідь вдячний.

Сергій Довгаль, м. Обухів на Київщині”

Здебільшого, пане Сергію, то лексеми іншомовного походження. У цілій низці слів замість і тепер пишеться и. Це власні назви: Аддис-Абеба, Алжир, Аргентина, Бразилія, Вавилон, Ватикан, Вашингтон, Корсика, Мавританія, Мадрид, Мексика, Сан-Франциско, Сардинія, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет, Флорида, Чикаго, Чилі; загальні назви: бравісимо, піанісимо, фортисимо. Буква у замінила ю в словах Жуль (Верн), журі, парфумерія. Приголосні не подвоюються в лексемах бароко, беладона, інтермецо, лібрето, піцикато, стакато. Зникла літера й перед є у словах конвеєр, феєрверк.

З великої літери (але без лапок) пишуться назви культових книг, наприклад, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, а також назви релігійних понять: Бог (але язичницький бог Перун і т. ін.), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух, Різдво, Великдень, Благовіщення, Покрова, Спасівка та ін.

Раніше писали гаагський, карабахський, лейпцігський, нині — гаазький, карабаський, лейпцизький. У прізвищах В’яземський, Пом’яловський, в імені В’ячеслав і подібних уже ставиться апостроф. Уживається він і в словах дит’ясла, пів’яблука, а півогірка подаємо без дефіса.


  • * *

Коли цей “Урок...” було підготовлено, заглянув я до “Нового російсько-українського словника-довідника” (1996) та “Орфографічного словника української мови” (1999) і був вельми подивований. Що ж виходить, шановні науковці з Інституту української мови й Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України? В “Українському правописі” ви подаєте нові правила написання деяких назв, а в згаданих словниках самі ж їх і порушуєте. Конкретніше: в першому з них натрапляємо на Аддіс-Абебу і Тібет (в обох словах і замість и), а в імені В’ячеслав завважуємо брак апострофа. У другому бачимо знову-таки Аддіс-Абебу та плюс Сан-Франціско, Сірію, Сіцілію, Сардінію. То де ж правильно — в “Правописі” чи словниках? І як усе це пояснити нашим читачам, яким газета “Хрещатик” надає консультації з питань державної мови?

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

http://mova.kreschatic.kiev.ua/60.htm


http://zolotayaniva.com.ua/tibet.html


http://www.museum.dp.ua/ua/the-news/1340-2009-06-12-12-32-41.html


4. И. Літера и передається:

а) Через і або ї: 1) Через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Вітебськ, Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер.

http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-1.html#toc6

У правописі є Тибет як приклад до §90.5.в)5. А зазначений вище приклад стосується слов'янських назв, Тибет такою, очевидно, не є. А в цитаті Бориса Рогози якраз і зазначається, що в окремих виданнях Інституту мовознавства всупереч правопису використовується варіант Тібет замість Тибет — NickK 10:27, 22 грудня 2009 (UTC)[відповісти]

Дякую за відгук.

Ось як виглядає "нове правило"

5) У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від них: аргентинець, аргентинський та ін.

Що це за так зване "в деяких випадках згідно з традиційною вимовою"? Україська вимова слова "тільки" повинна бути "тильки", чи що? Особливо цікавить список слів зазначених як "та ін".

У статті Бориса Рогози зазначаеться, що відповідно до здорового ґлузду та установленого звичаю Тібет у словниках пишеться як Тібет (латинськими літерами Tibet). Нововведення, що базується невідомо на чому, пропонує таку норму написання як Тибет. По-перше -- чого це раптом тоді не перейменувати Викторію та Израїль, це ж за правилами, а по-друге, словники, списки бібліографії, всі наявні книжки випущені до "геніального нововведення" у оцифрованому вигляді будуть мати Тібет, тому для пошуку матеріалів з інтернету прийдеться вживати два пошукових слова автоматично потрапляючи цим Тибетом на російськомовні сайти, і нарешті втретє -- а є якесь наукове обґрунтування такої зміни чи хтось просто вирішив на рівному місці "скосити капусти"?

Вочевидь 90% так званого нового правопису це той самий старий, а якщо випускати "нові зміни" окремо, то буде примірник сторінок на п*ять-шість який продати за нову ціну не вдасться. Таким чином, пропонується не підлягати правилам що діють всупереч мозку, а дотримуватися нормативного написання цього китайського регіону (вкючаючи назву статті), відповідно -- Тібет. — Це написав, але не підписав, користувач 114.233.137.235 (обговореннявнесок).

Все просто. У слові Тибет літера и стоїть після літери т, тому §90.5.в)5. тут діє, і маємо Тибет. У слові Вікторія літера і стоїть після літери в, а не т або д, тож §90.5.в)5. на це слово не поширюється, і виходить Вікторія. Тож нічого дивного у цьому правилі немає — NickK 11:20, 30 грудня 2009 (UTC)[відповісти]

У такому разі пропонується негайно перейменувати Тімбукту, префектуру Тіба, муніципалітет Тівар та ряд інших подібних географічних об*єтків:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Тімбукту

http://uk.wikipedia.org/wiki/Тіба

http://uk.wikipedia.org/wiki/Тівар


Інакше створюється враження що безкарно знущатися можна тільки з цього китайського регіону. Ну і найголовніше -- а чого це раптом Т_і_бет було вирішено спотворити на Т_и_бет?

До чого тут знущання, українці природно деякий час до зміни орфографії вимовляли саме «Тибет». Нові ж слова часто входять в мову з «і», але в багатьох з часом це «і» замінюється на «и». --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 11:27, 31 грудня 2009 (UTC)[відповісти]

Якщо можливо, відповідне підтвердження "українці природно деякий час" -- а саме хто, коли, де (в якій літературі) вживав "и" для слова Тібет. І не ігнорувати Тимбукту, Тиба та Тивар -- адже це буде порущенням "багатьох з часом", чи не так?