Обговорення:Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Базар)

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська греко-католицька церква (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Українською греко-католицькою церквою. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська греко-католицька церква.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Українська греко-католицька церква» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних з Українською греко-католицькою церквою. 2. Потребують вашої уваги «Категорія:Незавершені статті про Українську греко-католицьку церкву»

Ця стаття є частиною Проєкту:Тернопільщина (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Тернопільщиною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Тернопільщина.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Тернопільщина}} до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із Тернопільщиною. 2. Редагуйте та доповнюйте статті про Тернопільську область, найбільшої уваги потребують незавершені статті. 3. Вікіпроєкт «Тернопільщина» покликаний покращувати усі статті, що розповідають про Тернопільську область. Ласкаво запрошуємо всіх, особливо тернопільців!

Джерело

@Користувач:Микола Василечко Без джерел, тут я нічого не виправлю--Максим Огородник (обговорення) 11:57, 28 серпня 2017 (UTC)

Перенесено із статті про с. Базар

У 1900 році у освятили новозведену кам'яну церкву. Зведено офірами мешканців села, та більш дрібні пожертви ближніх і дальніх околиць сіл. Ходили і збирали гроші на будівництво церкви не тільки у своєму селі, але й у інших селах. Пожертви вважалися добровільними: хто міг дав більше, а хто менше.

Здавна до парафії було приєднане села Палашівка. Нову кам'яну церкву у селі звели на місці старої дерев'яної.

Коли і ким була побудована попередня церква, джерел не збереглося. Є перекази які говорять про досить стару церковну споруду, довкола якої розміщувалося кладовище. Такий звичай був не лише в предків односельчан, але по всій Україні. Якби дослідження проводилися у XIX столітті не сумніваюся, події можна було б відновити за старими церковними записами з документальною точністю.

Лише у історії села що протягом усього XVII і навіть на початку XVIII століття село потерпаю від козацько-польських, татарсько-польських, турецько-польських воєн, численних пограбувань і руйнувань. Сумнів є що через багато війн церква не могла зберегтись.

У 1897—1898 роках церкву розібрали сільську дерев'яну церкву яка мала приблизно двісті років.

Біля місця, де стояла стара церква, згодом — сучасна, знаходився добротний кам'яний дім, p огляду на архітектуру будинку і того вигляду, який мав у тридцяті роки XX століття тут була так звана «дяківка». Тобто це приміщення належало для сільських дяків або для навчання дяком чи священиком сільських дітей.

У 1918 році коли парафія була повернута до села священиком Нестором Величковським, він став мешкати у цій «дяківці», переїхавши з Палашівки.

На сільському цвинтарі є хрест із написом: «Тут спочиває парох Базарський Баревич. Помер 1816 році». Виходить, що у селі були священики ще до Величковського. Парох Баревич мав власний дім, свою землю. Неподалік Ксьондзового городу випадково знайшли у ґрунті глечик із грошима XVI—XVII століть. Отож, скарб міг закопати сам священик, котрому довіряли церковну касу, або хтось із членів церковного братства з метою пережити, перечекати якусь біду. Однак ніхто за закопаними грошима не повернувся, Можливо учасники тих драматичних подій не залишились живими інакше горщик з грішми не був би випадково виконаним чаш кілька століть.

А що цвинтар знаходився біля церкви, свідчать численні перекази, які ходили серед людей ще в тридцяті роки XX століття. Цвинтар перенесли на те місце, де він нині, наприкінці XVIII століття. Підтвердження тому — написи на статуї Барбари Волянської, давніші дати на окремих хрестах.

Ще в першій половині XIX століття у селі зорганізувався гурток культури від «Руської громади»: До складу гуртка входили вчителі, священик, деякі свідомі мешканці.