Обговорення:Шманьківці

Ця стаття була кандидатом у добрі. Див. сторінку обговорення. Відправлена на допрацювання 20 жовтня 2017 року.

Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України.
	Чим допомогти: Допоможіть у доповненні даних про населення населених пунктів України Доповнюйте статті інформацією про пам'ятки Оновлюйте дані у статтях Долучайтеся до поточних обговорень

Ця стаття є частиною Проєкту:Тернопільщина (рівень: III, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Тернопільщиною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
III (у розвитку)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Тернопільщина має рівень «стаття у розвитку».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Тернопільщина: «висока»
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Тернопільщина}} до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із Тернопільщиною. 2. Редагуйте та доповнюйте статті про Тернопільську область, найбільшої уваги потребують незавершені статті. 3. Вікіпроєкт «Тернопільщина» покликаний покращувати усі статті, що розповідають про Тернопільську область. Ласкаво запрошуємо всіх, особливо тернопільців!

Сенсація в горосі

Лише похолодання зупинило нещодавно розкопки на фермерському полі неподалік села Шманьківці Чортківського району Тернопільщини, де наприкінці літа було виявлено надзвичайно цінну археологічну знахідку. Впродовж багатьох років поле те орали і засівали, не раз ламаючи знаряддя об каміння дивного пагорба посеред рівнини , а старожили навколишніх сіл недарма, виявляється,називали те місце "могилою". Вже в роки незалежності державна інспекція охорони пам'яток історії та культури заборонила сільськогосподарські роботи на цій ділянці, де під землею "явно щось було", однак і цього року (2007)місцевий фермер проігнорував заборону, посіявши там горох.На цьому гороховому полі, вже після збирання врожаю, і зробили відкриття студенти-історики Тернопільського педуніверситету, які проходили там свою археологічну практику. Під пагорбом було виявлено цілісну(ніхто туди раніше не проникав)стародавню усипальницю VI-VII століття до нашоє ери.Відтак розкопки продовжили вже члени експедиції під керівництвом наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства АНУ Миколи Бандрівського.

Під курганом діаметром до півсотні метрів колись явно була солідна споруда з кількома критими галереями,викладеними з великих кам'яних блоків. Між ними археологи знайшли ритуальний та столовий посуд, виготовлену із бронзи зброю, захисні кольчуги, а найостаннішою перед перервою у розкопках знахідкою, як повідомив Микола Бандрівський, став великий кістяний гребінь із прикрасою у вигляді коня. На думку вчених, відкриття поблизу Шманьківців має навіть не загальноєвропейське, а світове значення. Подібну гробницю ще наприкінці 70-х років ленінгадські археологи розкопали на території Чернівецької області, відтак переважна більшість знайдених у ній речей стала експонатами Ермітажу.На думку спеціалістів, розкопана біля Шманьківців гробниця найімовірніше належала якомусь багатому воєводі, жителю стародавнього державного етнокультурного утворення під назвою Неврида(в перекладі з індоарійської-"годувальниця нових міст"). У VI-VII століттях до нашої ери її територія простягалася від Середнього Подніпров'я на сході- до Верхнього Подністров'я та Посяння на заході, а на північному заході межувала із державою легендарних скіфів. Населяли Невриду племена сколотів, які й впровадили на цих територіях традицію спорудження величезних поховань.

Перенесено з архіву раніше вилученої статті. Думаю, певна цінність цього матеріалу є --Tomahiv 16:27, 11 грудня 2007 (UTC)

Пісня про село Шманьківці

 
Лежить у долині

Шманьківці - село.

Як яблуня нині

Воно розцвіло.

На нивах багатий росте урожай

Співають дівчата

Пісню про наш край

Річечка Нічлава

В нашому селі.

А над нею верби

Старі і малі.

Шепчуть колискову

Нашим діточкам,

А чисті джерела

Течуть у наш став

Чи є краще місце

Від того, де ти зріс ?

Чи є краще місце,

Як шманьківський ліс ?

Тут старезні липи,

Старезні дуби.

Тут росте малина,

Ожини і гриби.

Чи є краще місце

За те де зростав?

Чи є краще місце,

Як шманьківський став ?

Їдуть до нас влітку

І з села, і з міста

Влітку біля ставу

Гамірно і тісно


А над селом небо,

Небо чисте й синє.

А над селом пісня

Про калину лине.

Автор пісні-

Чарнецький - поет.

Пісню про калину

Співає весь світ.

Інформація без джерел зі статті

Наступна інформація перенесена сюди з основної статті після ґрунтовної перевірки за поданими джерелами. Цю інформацію потрібно підтвердити з посиланням на авторитетні джерела. При підтвердженні такої відповідні пункти бажано видаляти, щоб не засмічувати цієї сторіки.--Микола Василечко (обговорення) 08:11, 19 березня 2016 (UTC)

Історія села

1353 — мешканці села, в міру історичних подій, потрапляють до різних іноземних поневолювачів і найдовше до польських та австрійських-феодалів.

1512 — в село переселяються поляки, які влаштовуються орендарями і управителями.

XVII ст. — в селі на місці городища було збудовано замок, де розміщувався польський військовий гарнізон.

1612 — Воєвода Галицький(ПОМИЛКА), помираючи, передає село Шманьківці єзуїтському Ордену домініканців, які засновують тут свій монастир.

1672 — війна з турками, знищили замок, майно i село Шманьківці а хутір Струсівка частково уцілів.

1711 — початок розбудови села на правому березі р. Нічлавки 1785 — друга писемна згадка.

1802 — на території села з'являється новий загарбник — Австрія

1869 — зведення каплички Святого Миколая.

1890 — побудовано Богослужебну капличку.

1895 — побудовано православну церкву Київського патріархату Косми і Дем'яна.

1898 — Хрести в честь 50 - річчя скасування панщини

1902 — збудована Шманьківська початкова школа, добудова якої завершена 1968 році.

30 червня 1941 р. — В селі урочисто святкували відновлення Незалежності України, проголошене 30 червня 1941 р., відбувалися фестини.

1989 — реставрація Каплички Миколая

вересень 1990 — відновлена Стрілецька могила.

26 травня 1991 відбулися фестини «Ой, у лузі червона калина» та відкриття пам’ятника С. Чарнецькому з нагоди 110-ї річниці з дня його народження

1992 — побудова каплички до першої річниці Незалежності України.

2000 — році в ніч з 4-го на 5-те липня селом пронеслася стихія, яка завдала матеріальних збитків жителям села. В результаті реорганізації АПГ «Маяк» утворилося три аграрно-промислових підприємств «Злагода», за яким закріплено 640 га орної землі, «Паросток» — 98 га землі, «Мрія-2000»— 34 га орної землі. Господарства вирощують зернові та технічні культури.

2002 — Шманьківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів святкувала свій сторічний ювілей.

В 2007 році всі землі перейшли аграрно-промисловому підприємству «Паросток».

1 серпня 2010 року — стався вибух через витік газу в одному будинку, який забрав 1 життя

2011 — Зведення могили трьом невідомим солдатам (пожертвував сільський голова М. М. Човник) та поставлення пам'ятника командиру УПА Роману Шухевичу

1 грудня 2015 — близько 16:00 до сільського православного храму Святих Безсрібників Косми і Даміана прибули мощі Святого Миколая Чудотворця, які перебували до 2 грудня 2015 року.

Соціальна сфера

Діє дев'ятирічна школа, медпункт, адміністративний будинок, будинок культури, поштове відділення, чотири приватних магазини та один державний ПАП "Паросток" . Село має статус потерпілого від Чорнобильської аварії.

Шманьківська школа

За австрійською статистикою школа у Шманьківцях була збудована у 1902 р. на кошти жителів села та найбагатшого господаря Йосифа Геваніцького. Було чотири класи, де навчали читати і писати. А також математики, історії, географії і релігії.

Мова викладання — польська. Директором школи в той час був пан Фенц. Книжка була одна — у вчителя. До нинішнього дня учнів на урок кличе дзвінок, який зберігся з тих часів, як цінна реліквія.

До 1939 р. школа була із п'ятирічним навчанням. Директором школи був п. Дудзінський, а вчителями п. Сп'єхуна і п. Бучинська.

Мова навчання — польська. Навчали математики, польської і німецької мови, історії, природознавства, географії, релігії. Був і урок української, так званої «руської мови», але тільки одна година на тиждень. Вчителі не дуже дбали про цей предмет і часто заміняли його іншим. У школі навчались діти поляків і українців. Розповіді колишніх учнів свідчать, що діти українців переслідувалися з боку вчителів-поляків. Свідоцтва про закінчення класу і школи отримували ті діти, батьки яких могли заплатити за бланк. В релігійному та національному дусі в цей час дітей виховував отець Володимир (Харук), при школі діяв театральний гурток, яким керував житель села Микола Трач.

З початком другої світової війни школу очолив Вітюк Зеновій Васильович. Був свідомим українцем, високоосвіченою людиною, допомагав людям. Підступна рука зловмисника обірвала життя патріота. Після смерті директора школа вже не працювала регулярно, бо продовжувалась війна.

У 1948 р. в селі було відкрито семирічну школу. Директором школи була Богдан Марія Людвігівна, а вчителями — її дочки : Тетяна Юхимівна та Софія Юхимівна. Перехід від п'ятирічного до семирічного навчання проходив поступово. Здобували освіту діти-переростки.

З початком організації колгоспу вчителів заставляли сприяти цьому, бути агітаторами. В школі було засновано піонерську та комсомольську організації.

У 1951 — 54 роках тут директорував Цибух АнтонСеменович, прихильник сталінської дисципліни. У 1954—1958 р. його замінив Пастухов Василь Трохимович, а з 1958 по 1988 роки директором був Байрак Зіновій Михайлович. За його директорування було збудовано новий корпус школи, який вступив в дію в 1967 році. В цей час в школі працювали такі вчителі : Панфілова Т. П., Овод Й. М., Байрак М. С., Лакус М. С., Захарчук П. І., Захарчук О. М., Ухач Є. М., Машталяр Т. М., Вербицька Г. М., Родак М. В., Рупа Б. В., Хома О. А.

З розвалом імперської системи почалось духовне відродження школи. З ініціативи директора школи, Відмінника народної освіти, Захарчука П. І. (із 1988 р.) створюється вчительський хор під керівництвом Гуменюка М. Р., який із концертною програмою " Забута пісня "виступає в Шманьківцях і сусідніх селах. Школа брала безпосередню участь у освяченні могили Січовим Стрільцям, відкритті погрудь велетів українського слова Т. Г. Шевченка та І.Франка, регіональних фестинах « Червона калина».

Першими в районі вчителі школи створили Товариство української мови «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. Виховна робота завирувала під керівництвом невсипущого педагога-організатора Бойко Л. М.

В 2002 році Шманьківська школа відсвяткувала своє 100-річчя.

Цілий шманьківський рід зібрався тоді на ювілей альма-матері з подарунками та поздоровленнями. Ніжно й трепетно линув шкільний дзвоник в душі випускників різних років, немов відгомін дитинства, в яке неможливо повернутися. Для відзначення свята були виготовлені спеціальні запрошення.

З 2006 року педагогічний колектив очолює вчитель вищої категорії, старший вчитель Б. Є. Гермак. Нині педколектив школи складається з 15-ти чоловік, з них дев'ятьом присвоєно вищу і першу категорії. Гуменюк М. Р., Вишньовська М. А., Шевчук Л. В., Стець Т. О.- колишні випускники даної школи, які після закінчення вищих навчальних закладів повернулися до неї вчителями.

При школі діє товариство " Червона калина ", засноване і назване в честь уродженця Шманьковець Степана Чарнецького — поета, автора слів пісні-гімну « Ой у лузі червона калина…», який був режисером Львівського театру " Руська бесіда " та написав " Історію українського театру в Галиччині ". Школа знаходиться в зоні радіаційного забруднення. За рахунок Чорнобильського фонду здійснена газифікація села і школа в тому числі. Учні школи забезпечені безплатним харчуванням і оздоровленням.

Завдяки самовіддачі, енергійності, господарності директора навчального закладу Б. Є. Гермак та педагогічного колективу Шманьківська загальноосвітня школа І — ІІ ступенів є однією з кращих в районі.

Bідомі люди , що народилися в ceлi Шманьківцi.

• Галянт Михайло - Лікар в Чехії.
• Гуменюк Йосип Іванович директор Чортківського педагічного училища.
• Стець Богдан Васильович - військовий лікap у Трускавці
• Нагірняк 3eновій Михайлович — відомий інженер у Чернівцях.
• Гуменюк Михайло Володимирович — директор Чортківської школи - iнтepнaт.
• Шемлей Bipa Михайлівна — директор школи на Хмельниччині.
• Ушій Світлана Несторівна — викладач Буковинської державної фінансової академії.

@Бучач-Львів: Чи є згадка, про ставок в польських джерелах?--Максим Огородник (обговорення) 19:00, 21 листопада 2017 (UTC)

Максим Огородник. Прошу пана подивитися staw w Szmańkowcach. --Д-D (обговорення) 07:10, 22 листопада 2017 (UTC)

Я не «шару» в польській мові. Деякі слова, можу проситати, але не всі...--Максим Огородник (обговорення) 17:00, 22 листопада 2017 (UTC)