Обговорення користувача:Бучач-Львів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

ώЯкщо ви думаєте, що це - українська вікіпедія, то помиляєтеся. Насправді це постсовіцька вікіпедія такою ж постсовіцькою мовою, з такими ж постсовіцькими фактичними керівниками цього проекту, які без жодних докорів сумління зловживають правами як адміністраторів, так і членів Арбітражного комітету. При цьому вони надають права патрульних «своїм» користувачам, які й цієї мови не знають, а от «чужим» з надуманих причин (іноді - й відверто брехливих) «нєльзя імєть етат статус».


Pavlo1. Ситуація у цій вікі нагадує події 100-річної давности. Маніпулятори натовпом вирішили покермувати. Вихолощуючи зміст.



Yakudza. ти хоча б читав, що відкотив [1]? З АД, між іншим. А згадка в описі твого відкоту [2] про нібито порушення мною рішення так званого АК тепер - це просто зайве підтвердження того, яким комедіантським є твоє (та й багатьох інших) адміністрування. Не пиши сюди - видалю, бо твої дії - це те, що сказав у попередньому реченні.
Yakudza. Бачу це. То ти (хочеш - заклич когось іншого) вже поясни тому к-чу, що англійською мовою «Most of alabaster sculptures of the church were cut by J. Horodyska» означає «Більшість алебастрових скульптур вирізьбила Я. Городиска», а не усі, як то він 2 (раз, два) рази загнув. Англійської, певне, не знає. От тут трохи інфо про авторів тієї англомовної статті. Поясни йому, що ця стаття однозначно АД. А помиляються й академіки, однак це не привід їх думку відкидати (неенциклопедично).
Yakudza. Раніше цей самий Аеоу уперто відкидав мої дописи (хоч би цей диф з іншим місцем народження Ядвіґи Городискої. Нині вже дав собі спокій ([3], щоправда, у таблиці ще досі Львів місце народження). Чую, таке саме й з цією атрибуцією вийде.
Yakudza І сторінку-перенаправлення Волинська держава лиши. Прочитай бодай заголовок № 5-6 за 2017 рік — Українська волинська держава XIV-XV століть — журналу «Пам'ятки України. Національна спадщина». А ще краще - статті з цього номеру [4]. --Д-D (обговорення) 13:29, 14 лютого 2018 (UTC)


Ваша думка[ред. код]

Вітаю. Як матимете бажання висловіть власну думку щодо обговорення, яке триває на моїй сторінці. Дякую --SitizenX (обговорення) 21:40, 14 лютого 2018 (UTC)

SitizenX. Доброго дня! Ця вікіпедія завдяки таким діям, які собі безкарно дозволяють адміни, зокрема, Якудза (я про своє теперішнє блокування; він вже навіть не приховує ні свого упередження, ні того, що не має жодного бажання розібратися по суті справи, врешті - почитайте кілька попередніх абзаців вище та продивіться історію статті Ядвіга Городиська; склалося враження, що Аеоу приватизував її, шаблон Пишу вже 2 тижні висить...) успішно йде «на пси». Це ж не адмін з найгіршими діями загалом... --Д-D (обговорення) 07:12, 19 лютого 2018 (UTC)

| Анкета = Шаблон:Особа/Анкета
| Праця в містах = Львів, Перемишль, Бучач
}}

Володимир Масляк (14 вересня 1859, с. Сарники Середні, нині Діброва, Україна — 15 липня 1924, Львів, Україна) — український письменник, поет, перекладач, критик, журналіст. Батько українського поета, перекладача Степана-Юрія Масляка.

Життєпис[ред. код]

Володимир Масляк, світлина з листівки серії «Історія України-Руси», Коломия, 1902 р.

Володимир Масляк народився 14 вересня 1859 року в с. Сарниках Середніх[1] у коронному краї Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині с. Діброва Рогатинського району Івано-Франківської області, Україна) у сім'ї Івана Масляка, управителя панських маєтностей, який помер 1865 року в Свистільниках. Мати-вдова звідти переїхала до Горішної Липиці, де мала невелике господарство. Сина віддала на науку народному учителю в селі Підгороддю Данилови Хомі, одруженому з сестрою чоловіка Марією. У 1867 р. мати продала господарство, переїхала до Бережан[2].

Навчався у Бережанах (народна школа,[2] ґімназія (5 класів, до 1876 р.), Перемиській гімназії (закінчив 1879 р.), Львівському (вступив 1879 року, як Іван Франко спочатку належав до москвофільського студентського товариства; під впливом викладачів Омеляна Партицького, Омеляна Огоновського став народовцем[1]) і Краківському університетах[3]. У Львівському університеті вивчав класичну філологію, історію руського письменства (викладач професор Омелян Огоновський), філософію (викладач доктор Улян Охорович).

Працював у газетах «Діло» (Львів), «Нова реформа» (пол. , Краків), журналах «Зеркало», «Нове зеркало» (підписував твори «Вуйко Влодзьо»[1]).

У 1888 році став заступником ґімназійного учителя, через 7 років став учителем у ґімназіях Станиславова, Перемишля, Золочева, 1901 р. став професором польської мови в українській ґімназії Коломиї[4], деякий час[1] вчителював у ґімназіях Львова. Довголітній учитель[1] Бучацької державної гімназії. Член Виділу Бучацької повітової філії «Просвіти», зокрема, у 1910 році, в якій був бібліотекарем.[5]

У політичних поглядах (цитата):
«щирий і горячий национал, не жалкує… ніколи свого труду, де ходить о добро народне, а комітет. що займаєся в Коломиї популярно-науковими відчитами, зискав в авторі „Кістяків Гольбайна“ визначного і дуже ревного співробітника».[6]

Надзвичайно болісно пережив В. Масляк невдачі у визвольних змаганнях українців у 1920-х роках. У той час він припинив свою творчу діяльність, почав часто хворіти, а 15 липня 1924 р. помер у Львові (окупована поляками ЗУНР). Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. На жаль, могилу Володимира Масляка більшовицькі окупанти знищили, звинувачуючи його посмертно в націоналізмі.[7]

Творчість[ред. код]

1879 року у «Ластівці» був опублікований перший вірш. 1886 (1887) року в Кракові видав перший том своїх поезій («Поезії», народнопісенного складу). 1896 р.: вийшла в світ сатирична повість «Кістяк Гольбайна».[1]

Літературний збірник «Левада», що вийшов у Львові у 1892, відкривався віршем Володимира Масляка «До рідного краю» («Що ж тобі хибує, земле моя рідна…»). Автор вірша позначений псевдонімом Яромир.[8]

«Буковина» надрукувала його відому статтю «Галицко-руский дилєтантизм а руско-україньска агрессивність», 1897 р.: редакція «Зорі» своїм коштом видала другий том його поезій, взяв участь у виданні руської читанки для жіночих виділових шкіл.[4] 1898 р.: своїм коштом видав «Одноднівку» (до 100-річчя відродження руського письменства), «Руслан» своїм коштом видав розвідку Володимира Масляка «На великі роковини» про Івана Котляревського. 1902 р. в Коломиї вийшла збірка поезій «Поетова побіда».

Академік Агатангел Кримський (1871—1941) назвав переклади В. Масляка «…найкращими» і додав, що «…він один із великих патріотів України, який бачив зорю свободи, як сходяче сонце правди, яка засіяла у 1848 р.».[7] Сергій Єфремів у своєму ІІ-у томі «Історії української літератури» назвав Масляка Володимира «поетом не без іскри таланту, але вона не розгорілася». Іван Франко спочатку бачив у В. Масляку велику літературну силу.

Переклав ряд творів Віктора Гюґо, Марії Конопніцької, Ф. Міллера (автора вірша «Раз, два, три, чотири…»), Петара Прерадовича, серба Л. Ненадовича (українською), Юрія Федьковича, Левка Сапогівського (польською).

Багато писав польською в газетах «Kurjer Lwowski», «Новій реформі», «Дзєнніку Познаньскім», «Пшеґльонді повшехнім» про русько-українські стосунки, літературу.

Примітки[ред. код]

  1. а б в г д е Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 101.
  2. а б Володимир І. Масляк… — С. 122.
  3. Пиндус, Б. Масляк Володимир Іванович… — С. 471—472.
  4. а б Володимир І. Масляк… — С. 123.
  5. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 255.
  6. Вступ до збірки поезій В. І. Масляка «Поетова побіда», Коломия, 1902 // Бучач і Бучаччина… — С. 123.
  7. а б Масляки: батько і сини
  8. Іван Бойко. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — Київ : Наукова думка, 1967. — С. 90.

Джерела[ред. код]


Обсерватор