Обговорення користувача:Amadeus-Alex/Хільдегарда

Гільдеґарда Бінґенська або Гільдеґарда фон Бінґен (нім. Hildegard von Bingen; лат. Hildegardis Bingensis; 1098-17 вересня 1179) — середньовічна німецька черниця, містик та вчена.
Гільдеґарда була однією із засновниць німецької жіночої містики. Будучи спочатку бенедиктинською черницею, а потім абатисою, вона писала твори з різних галузей науки та мистецтва. ЇЇ музика та поезія були широко популярні, а завдяки своїй вченості та містичним откровенням вона була широко відома та шанована. Це дозволяло вести їй переписку із найвідомішими та найвисокопоставленішими людьми свого часу.
Хоча канонізація Гільдеґарди Бінґенської не доведена до кінця серед багатьох віруючих вона вважається святою і центром її культу є місто Айбінґен.

Життя

Гільдеґарда народилась у 1098 р. Вона була десятою дитиною у лицарській родині Гільдеберта фон Бермерсхайма та його дружини Мехтільди. Ні точна дата, ні місце її народження точно не відомі. За одними даними вона народилась у Бермерсхаймі (теперішня земля Рейн-Гессен), за іншими у Бекельхаймі. ЇЇ родина була достатньо заможною і служила графам Шпонхаймам, що були родичами імператорів з династії Гогенштауфенів.
З п'яти років Гільдеґарду почали навідувати видиння: наприклад, вона стоячи біля вагітної корови, стверджувала, що бачила як зародок теляти росте у середині і визначила якого кольору буде теля. Враховуючи те, що вона була десятою дитиною у сім'ї, її було вирішено віддати, як «десятину Богові». У вісім років (за іншими даними у чотирнадцять) вона була віддана під опіку монахинь при чоловічому бенедиктинському монастирі Дізібоденберг. Безпосередньою наставницею Гільдеґарди стала Ютта фон Шпонхайм, сестра графа Мейнхарда фон Шпонхайма. Декілька монахинь під керівництвом Ютти заснували окремий скит за межами абатства, який через популярність своєї наставниці (лат. magistra) розрісся до рівня невеличкого монастира.
У 1136 р., коли померла Ютта фон Шпонхайм Гільдеґарда була обрана наставницею чернечої громади. Скоро після обрання вона стала отримувати нові видіння. За свідченнями самої Гільдеґарди, які вона записала у своїй праці «Scivias» вперше вони почались у 1141 р.:

Ось, на сорок третьому році моїх земних мандрів, коли з великим страхом та трепетною старанністю я у небесне видіння, сталось так, що я побачила ясне світло, із якого був глас небесний, що провіщав мені: «О, брінна людино, і порох пороху, і тлін тліну! Роскажи та запиши, що ти побачиш та почуєщ. Якщо ж ти надто боязлива, щоб говорити, і надто проста, щоб тлумачити, і надто неучена, щоб писати, роскажи і запиши це, відповідно не людського розуму, і не свавільства вигадок людських, але з тим, як ти бачиш це на небесах у вишніх і у дивності Божій, повторюючи надане, як слухач, ловлячи слова наставника свого, обнародує їх відповідно до того, як вони були промовлені, слідуючи волі та думці, та мові наставника. Так і ти, о людино, скажи те, що бачиш та чуєш, та запиши побачене і почуте, відповідно не тобі і не будь-якій іншій людині, але волі Того, хто все відає, і бачить, і встановлює у таїні Своїй.